Міжрегіональна Академія управління персоналом

         „ЕПТ - Ерудовані, Працелюбні, Талановиті... У кінці дев’яностих під таким девізом виступила у міських інтелектуальних змаганнях    команда новоствореного технікуму. Про нього  ще майже ніхто не  чув,  проте молодий колектив вірив,     у майбутньому ім’я цього закладу славно зазвучить серед освітянського багатоголосся столиці... Цей  нехитрий девіз,  придуманий   першими  студентами, є візитною картою Технікуму і  донині. Чому саме  цей заклад став об’єктом нашого прискіпливого дослідження  ?  Зовсім  не для того, щоб довести переваги середньої спеціальної школи над загальноосвітньою, - адже це сьогодні  відомо усім.  І не тому, що   Технікум, незважаючи на деяку недовіру і навіть протидію держави, став конкурентноспроможним на ринку освіти і популярним серед молоді.  А, в першу чергу, тому, що тут прагнуть підготувати до життя не рядового виконавця, не пасивного споживача, не байдужого спостерігача, а нову, успішну, ділову особистість. І, щонайважливіше,  для того, щоб розповісти про його вихованців – найбільшу  гордість і окрасу Технікуму.   Про мрії і прагнення студентів, про їх свята і будні,  про справжнє доросле життя вчорашніх школярів розповідає заступник директора з виховної роботи Світлана Іванівна Прокопенко.

        

Отже, офіційна візитка Економіко – правового технікуму при Міжрегіональній Академії управління персоналом:  на трьох відділеннях („Економіка і підприємництво”, „Правознавство”, ,, Організація виробництва”) навчається  більш як півтори тисячі студентів – майбутніх менеджерів, юристів, бухгалтерів, фінансистів, програмістів, банківських працівників, управлінців у галузі туристичного та готельного бізнесу. Заклад, який має дві філії ( Дарницьку і Святошинську),  готує і таких потрібних молодій державі фахівців з соціальної роботи. У  2006  році було відкрите відділення, де заочно навчаються випускники одинадцятих класів ( студент Технікуму, який  мріє опанувати ще один, додатковий фах, теж може навчатися заочно).   За усіма спеціальностями видаються державні дипломи і дипломи, оформлені відповідно до міжнародних вимог; окрім цього, усі випускники отримують ще й атестати про повну загальну середню освіту державного зразка.  До послуг вихованців – чудова навчально – методична база; усі вони забезпечуються підручниками (що входить до оплати навчання).  Щорічно Міжрегіональна Академія управління персоналом поповнюється випускниками Технікуму – вони починають тут навчатися з третього курсу ( на пільгових умовах, звичайно).  І,  мабуть, саме  завдяки такому широкому спектру освітніх послуг Технікум сьогодні користується  неабиякою  увагою   випускників українських шкіл.   У 2007 / 2008    навчальному році майже півтисячі  абітурієнтів виявили бажання навчатися у його стінах.   Студенти – не обов’язково  кияни.    Тут  навчається і чимало жителів регіонів, яких приваблюють одвічні принади Києва: вища якість освіти, можливість престижного  працевлаштування, яскраве і незабутнє студентське життя у столичному вузі. Для іногородніх  студентів працює чимало гуртожитків, - про це подбала Академія.  

         Що ж  чекає вчорашнього  школяра  у вищій школі (бо Технікум – це вже вищий заклад освіти)? Ось рядки із твору нашого  випускника Володимира Патоли:

         „ Перший  курс ми нерідко згадуємо з деякою долею остраху, бо було трішечки важкувато: шестиденний робочий тиждень, проходження програми за десятий та одинадцятий клас (причому, без явних  скорочень), державна підсумкова атестація – щось на кшталт шкільних екзаменів.  Веселий рік… вільного часу практично не залишалося (так, принаймні здавалося нам тоді, після звичного шкільного дев’ятого класу). Найголовніше – це те, що  саме на першому курсі ми навчалися вчитися. А також вчилися дружити та пізнавали ази дорослого (ура!) життя.

         Другий курс потішив нас  другою зміною (   на годину – дві довше спали!) і „порадував” багатьма   профільними  складними предметами. Зі звичних шкільних дисциплін залишилась  тільки історія України. Втіха одна: згадані незнайомі предмети (  філософія, історія держави і права, соціологія  та інші) у виконанні наших викладачів були доволі цікавими. Однак, для того, щоб отримати гідну оцінку,  в бібліотеці іноді доводилося  сидіти  по  5 – 6  годин у день. На ІІ курсі ми навчилися працювати самостійно та освоїли ази наукової роботи. Уже було більше часу на звичні студентські розваги: свята, дискотеки, КВНи ...  Далі все було значно простіше.  Тож третій курс здавався  веселим, спокійним проведенням часу, - незважаючи ані на профільні предмети, ані на державні іспити, ані на роботу (чимало моїх однокурсників пішли працювати під час навчання). Приємною несподіванкою було те, що багато студентів,  окрім  дипломів про освіту,  отримали золоті і срібні медалі за успіхи у вивченні предметів загальноосвітнього циклу.

         А тепер підсумуємо: щ о ж мені дав мій перший вищий заклад освіти – Технікум? Перший вузі сформував неабияку працездатність, вміння вчитися, вміння працювати над собою, волю до перемоги, потяг до наукової роботи, переконав, що в житті немає нічого складного й нічого неможливого.... Вік, коли особистість закінчує формуватися,  ми провели у вищій школі. Завдяки цьому звикли без остраху  дивитися на житейські  колізії  і сюрпризи, звикли  не боятися труднощів... Ну, і найголовніше: мені лише вісімнадцять, а я уже працюю за фахом  і отримую платню ..” Це були рядки з твору випускника Технікуму , який нині,  як і решта його однокурсників, успішно навчається в МАУП.  До речі, випуск – 2007 особливий: заклад закінчили 360 студентів; серед них -  майже   півсотні  шкільних відмінників ( стільки ж отримано дипломів з відзнакою). 18 перемог на Всеукраїнських наукових конкурсах і олімпіадах. Одна з кращих  у Києві команда з брейн – рингу.  Футболісти – чемпіони Голосіївського району.   Декілька десятків дипломантів  ( у восьми творчих конкурсах серед студентів району і міста). Володарі титулів „ Студент – ерудит” протягом трьох років ( у 2007 році – студент Сергій Острик став переможцем міського конкурсу) .       Титул „ Майбутній президент України” – теж у них.  І студентські красуні МАУП   неодноразово   отримували    дипломи про освіту  у Технікумі. А   у Києві, мабуть, не було жодного молодіжного проекту без участі наших активістів -  вони уже знають всіх, та й про них всі знають.       До Технікуму недавно завітали   журналісти і 

звернулися  до студентів з одним – єдиним запитанням: просили розповісти про те  найголовніше, що вони тут отримали.  Відповіді вразили усіх, хто слухав  випускників: „здобув фах”, „вивчив мову”, „подолав страх перед вчителем”, „зустрів Її”, „знайшов  друга”, „ побачив Чехію”, „зрозумів, що хочу бути не бухгалтером, а... філологом”,  „ знявся на ТВ”, „зустрів Вчителя”, „ склав іспит з математики”, „ став чемпіоном”, „ почав співати”, „ зрозумів правоту батьків, які силоміць привели  мене сюди”......  До речі,  досить багато вихованців закладу, користуючись вільним графіком відвідування, працюють вже під час навчання, в тому числі й за  фахом. Запрошення на роботу до столичних фірм після проходження студентами практики там - досить поширене явище. Уже традиційним стало працевлаштування у групу „ Приват”, у туристичні та юридичні контори.

     А, втім, не варто і дивуватися: усі, хто   працює зі студентами, в один голос запевняють, що до нас приходить  чудова молодь – активна, допитлива,  грамотна, уважна, цілеспрямована. Ще б пак – з кожним роком армія студентства суттєво поповнюється вчорашніми школярами, на грудях яких сяяли би ті самі золоті і срібні медалі ( якби ними нагороджували дев’ятикласників).  А в “Анкеті першокурсника” вони  залишають  чудові відповіді, такі  близькі і милі серцю кожного  педагога : “здобував”, “керував” ,” “перемагав”, “граю” , “співаю”, “ танцюю”, “лауреат”, “ дипломант” тощо. Та й результати соціально - психологічних селф – інтерв’ю втішають: згубні звички та будь – які правопорушення  – нонсенс для нашої студентської аудиторії. В усякому випадку, тут рясніють відповіді “ не вживав”, “не конфліктую„ , „не перебував” Діагностика анонімна,  у щирості можна не сумніватися. Отже, здорове соціальне середовище – це ще одна перевага елітного недержавного закладу.

         Якщо говорити про позанавчальне  життя закладу, то,  окрім численних  гучних перемог, про які уже багато сказано на шпальтах різних видань, вражає  турбота  студентів Технікуму про вихованців соціальних розподільників, дитячих будинків та Будинків маляти.  Постійно ( а не лише у свята)  вони організовують акції „Подаруй дитині радість „ - готують подарунки, театральні постановки, розважальні програми. „ Для  нас  ця робота уже стала потребою, „ –  стверджують волонтери, а студентка  Дарницької філії ЕПТ Катерина Горбунова стала у 2007 році „ Волонтером року ( ІІ місце у м. Києві) .

А тепер – слово нинішньому  студенту - першокурснику: „ З перших днів навчання  мене  вразила загальна атмосфера і ставлення до нас. Приємно, що тебе називають  на „ви”; відчувається загальне ставлення до студентів як до рівних, як до особистостей (на жаль, у школах слово „учень”  пов’язане  зі стереотипом „дитина”, навіть якщо ця „дитина” уже поважний старшокласник). Однак, поряд із наданою нам самостійністю та більш невимушеною атмосферою спілкування, відчувається і дещо більша відповідальність за свої  знання. І за вчинки теж: хочеться пустувати, а ніби й незручно... А ще – спробуй „втриматися на плаву”, коли у групі не два – три „відмінники” і п’ять „хорошистів”, як це було у моєму  класі, а значно більше.  І  всі вони   рвуться у бій за знаннями!”.   

         Цей  бій за знання неможливо виграти без допомоги викладача.  За ці роки  наш Технікум став  відомим  не лише серед молоді, -  сюди прийшли працювати, без перебільшення, найкращі вчителі та викладачі столиці ( 82 % викладацького складу має   вищі категорії і вчені звання).  І, в першу чергу, завдяки їх професійним здібностям, студенти успішно опановують не лише ази професії, але й непрофільні дисципліни, з вивченням  яких пов’язано немало  призових місць  на різноманітних предметних олімпіадах. Найбільш гучні перемоги – у міських змаганнях з математики та літератури,  у міжнародних - з української мови. А учасники столичного конкурсу „Зірки світового літературного мистецтва” навіть видали власну збірку віршів. Далеко за межами закладу  знають  інтелектуалів ЕПТ – неодноразових  переможців  різноманітних конкурсів. Працівники закладу, очолювані відмінником освіти України,  досвідченим педагогом та висококваліфікованим  майстром  своєї справи Людмилою Миколаївною Бугайовою -   професіонали та справжні митці. Як і всі, хто сьогодні   працює з молоддю, вони чудово розуміють сучасні потреби ринку праці. Тому  намагаються  озброїти студента досить міцними знаннями, прагнучи  при цьому сформувати цінні  управлінські риси. Адже вивчити на  керівника  неможливо –   керівника   потрібно виховати.

       

  На сторінках педагогічної преси доволі часто ведуться дискусії щодо  інноваційних  концепцій виховної роботи у вищій школі. Питання про те, якою їй бути тут, було вирішено ще на зорі освітньої діяльності. Ми  закликаємо  своїх колег – педагогів інших ВЗО  боротися із  суцільним  захопленням молоді заокеанською антикультурою. Вона  завжди сіяла згубні пристрасті, - наркоманію, алкоголізм, хвороби, вуличний спосіб життя, егоїзм,  байдужість до тих, хто поруч! Це ж попросту нівечить   молодь! Звичайно ж,  пропагуємо   традиційну пошану до старших, культ здорової сім`ї, християнські етичні норми, здоровий спосіб життя.  Наші  студенти  з радістю займаються у двох десятках спортивних секцій ( я сама – у минулому спортсменка, тож мені це особливо до душі).  Вони об’їздили уже всі знамениті куточки України, ближнього і дальнього зарубіжжя.  Для них ми систематично організовуємо різноманітні конкурси, фестивалі, календарно – тематичні свята, культпоходи, спортивні змагання. Багато студентів з радістю займаються у мистецьких студіях Академії; є у нас і свій музичний та танцювальний  колективи.  Погодьтеся, у такий заклад батьки з радістю віддадуть своїх дітей. Що вони і роблять уже багато років. ....

         А втім, слово батькам: „ Я не хочу віддавати своїх дітей до закладів, де  сьогодні ( як, до речі, і завжди) панують хабарництво, клановість,  вседозволеність,  безвідповідальність і злочинний   лібералізм. Туди, де ніхто не опікується  поведінкою вихованців, де  дипломи про освіту не виборюються у важкій щоденній праці, а продаються...  Знаючи про усе це  з цілком достовірних джерел, я хочу,  щоб  моя дитина вчилася там, де, окрім достатньої  (і доступної за ціною) професійної підготовки, дбають  ще і  про високу духовність;  де безкоштовно навчають  дітей – сиріт та дітей, що потребують додаткової опіки.  Саме такою  школою  і є   Технікум” ( з виступу мами першокурсника О. Скрипцової). Її підтримує С. Ємельяненко :„ Я, без перебільшення, щаслива, - ми нарешті, віднайшли у Києві заклад, де дбають і про мою дитину, - звичайного, простого хлопчика, який переживає усі складнощі підліткового віку.”...Адже   багатьох батьків на сьогодні найбільше обурює той факт, що  деякі заклади освіти  живуть лише колишньою славою, а не сучасними досягненнями, і що ці заклади   небаченою за розмахом корупцією остаточно  зруйнували  віру у  традиційно хорошу вітчизняну державну освіту. А тих,  хто на власному досвіді переконався у численних перевагах недержавної  школи, ще донедавна     за допомогою усіляких  ганебних пліток   намагаються переконати у протилежному   -  щоб, врешті решт, примусити віддати від п’яти до тридцяти тисяч „умовних одиниць” за сумнівну честь вступити   на „бюджетне навчання „ ...

         У нашому закладі тишу можна почути   лише у неділю.   А  вже назавтра наступить ранок понеділка, і його стіни   наповняться   дзвінкими  юними голосами.   Поодинці, по двоє і чималими зграйками поспішатимуть  сюди ті, заради кого живе, росте і розвивається Технікум.   Згодом вони  заповнять аудиторії, зали, кабінети... Хтось поспішатиме  на заняття, а хтось просто  хоче побачитись з друзями. Одні проведуть тут всенький день, інші – лише ту його частину, яка грізно зазначена в розкладі.  Вони – головне джерело   натхнення і творчості педагогів;   саме  заради них  освоюються   нові знання, створюються  чудові  книги, проводяться  веселі свята.  Бо  педагоги  пам’ятають про соціальне замовлення молодої держави і намагаються виховати сильну  особистість, -  лідера, здатного приймати рішення і відстояти свою  честь, честь свого закладу, честь родини, честь нації.   

         Усі ці завдання  багато років тому назад    поставив  перед собою колектив Економіко – правового технікуму при МАУП, і сьогодні по - праву може гордитись своїми здобутками. За ці роки  заклад  став по – справжньому популярним серед молоді, сюди  з радістю щороку  йдуть студенти .  І якщо серед них   будуть народні депутати і державні діячі, науковці і підприємці, дипломати і менеджери вищої ланки, тут   будуть  вважати це своїм найбільшим успіхом. Бо п’ятнадцятилітніх школярів тут навчають  вчитися і працювати. Переконують, що вони мають бути активними і наполегливими, займатися багатосторонньою творчістю і використовувати кожний  момент у житті для того, аби набути досвіду.  Ми   твердо переконані, що їх   учні будуть  фахівцями нової генерації – людьми з високим рівнем культури та освіти, глибокою духовністю і  національною гідністю.