Міжрегіональна Академія управління персоналом

Як нам стало відомо, протягом квітня і на початку травня 2007 року ви у змові з директором Запорізького інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного Міжрегіональної Академії управління персоналом В.Толоком і окремими керівниками, працівниками Міністерства освіти і науки здійснили дії, які містять ознаки злочину, з примусового, обманного, протизаконного переведення майже 3 000 студентів Запорізького інституту МАУП до очолюваного вами ВНЗ.

Ці дані підтвердили десятки студентів інституту на зустрічах з комісією МАУП 10, 11 і 12 травня 2007 року, призначеною для перевірки злочинної діяльності керівництва Запорізького інституту МАУП.

Директора інституту В.Толока, заступників директора В.Зайцева, О.Васильєва, А.Соколова звільнено з роботи в інституті за п.1. ст.41 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни. Матеріали щодо їхньої злочинної діяльності передано в правоохоронні органи.

Генеральну прокуратуру України, СБУ і МВС повідомлено про незаконні дії колишнього директора Запорізького інституту МАУП В.Толока, вас, як ректора ЗНТУ, і С.Ніколаєнка, який поки що обіймає посаду керівника МОН.

10 і 11 травня 2007 р. по телеканалу «Запоріжжя» ви оприлюднили зловмисні дані про «програму» переведення студентів нашого структурного підрозділу, погоджену з МОНУ.

Вимагаємо негайного припинення незаконних дій і проведення подальшої діяльності виключно у рамках чинного законодавства. Телеканал «Запоріжжя» просимо надати ефір представникам МАУП для спростування ганебної інформації, поширеної ректором ЗНТУ В.Бєліковим.

ТЕЛЕГРАМА
Термінова зі зворотнім повідомленням 

Повідомляємо, що протягом квітня і на початку травня 2007 р. директор Запорізького інституту МАУП ім. гетьмана Петра Сагайдачного В.Толок вчинив дії, які містять ознаки злочину, відповідальність за який передбачено ст. 364 КК України («Зловживання владою або службовим становищем»). За попередньою інформацією, В.Толок за домовленістю з директором Запорізького Національного технічного університету (ЗНТУ) В.Бєліковим і міністром освіти і науки України С.Ніколаєнком протизаконно, примусово, обманним шляхом здійснює переведення більш як 2 тис. студентів МАУП, закріплених за Запорізьким інститутом МАУП до ЗНТУ, без будь-якого погодження з керівництвом МАУП, з порушенням усіх існуючих нормативних актів. Викрадено велику кількість службової документації, також мають місце ознаки рейдерських дій.

Просимо терміново втрутитися в ситуацію, здійснити необхідну перевірку і притягти вказаних посадових осіб до відповідальності, встановленої законом, і захистити наші права та законні інтереси.

За інформацією, отриманою Міжрегіональною Академією управління персоналом, директор Запо-різького інституту МАУП ім. гетьмана Петра Сагайдачного В.Толок за вашим погодженням здійснює переведення більш як 2 тис. студентів Академії, закріплених за Запорізьким інститутом МАУП, до Запорізького Національного технічного університету. Переведення здійснюється протизаконно, примусово, обманним шляхом, без будь-якого погодження з керівництвом МАУП, із порушенням усіх існуючих нормативних актів.

Вимагаємо негайного припинення будь-яких дій, які порушують права та законні інтереси Академії. Про зазначені вище зловмисні дії поставлено до відома правоохоронні органи.

 

Шановний Вікторе Федоровичу!

Звернутися до Вас нас змусили обставини, які склалися між Міністерством освіти і науки України і Міжрегіональною Академією управління персоналом (далі — МАУП). Ми неодноразово повідомляли Вам, що міністр С.Ніколаєнко та деякі інші посадовці МОН України постійно протидіють навчальним закладам недержав-ної форми власності, особливо МАУП. Були й протиправні намагання змінити організаційно-правову форму закладу, проводити незаконні перевірки, незаконно припинити діяльність відокремлених підрозділів та інші дії. Останнім часом МОН України саботує затвердження голів державних екзаменаційних комісій, що може призвести до зупинення навчального процесу в МАУП і порушення прав тисячі студентів Академії.

Так, МАУП, на виконання п.п. 3.12.3.2 Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом МОН України від 2 червня 1993 року за №161 (далі — Положення), 29 січня 2007 року направила на затвердження списки кандидатів голів державних екзаменаційних комісій. МОН України було затримано розгляд відповідних документів, лише листом від 14 березня 2007 року МОН України були направлені зауваження до наданих Академією списків голів державних екзаменаційних комісій.

21 березня 2007 року Академія, врахувавши зауваження МОН України, направила списки голів державних екзаменаційних комісій. Нині відповіді МОН України не отримано, розгляд питання про призначення голів державних екзаменаційних комісій вже триває понад три місяці.

Відповідно до Положення, екзаменаційні комісії організовується щорічно і діють протягом календарного року. Розклад роботи державної екзаменаційної комісії узгоджується з головою комісії, затверджується проректором (заступником директора) з навчальної роботи на підставі подання декана факультету (завідувача відділення) і доводиться до загального відома не пізніше, як за місяць до початку складання державних екзаменів або захисту дипломних проектів (робіт).

У результаті невиконання функціональних обов’язків МОН України нині державні екзаменаційні комісії в МАУП повністю не сформовано (не призначено голів комісій). Дії МОН України є такими, що грубо порушують чинне законодавство.

 Враховуючи викладене вище та керуючись нормами чинного законодавства, просимо:

— зобов’язати МОН України, відповідно до Конституції України і чинного законодавства, виконати функціональні обов’язки;

— зобов’язати МОН України терміново затвердити голів державних екзаменаційних комісій.

21 листопада 1997 року між Методично-видавничим Центром Міністерства освіти і науки та «Асоціацією «Україно» було підписано Угоду «Про розробку автоматизованої системи з обліку та виготовлення документів». Цим документом було створено автоматизовану систему «Диплом», яка з часом стала базою для ІВС «ОСВІТА».

3 серпня 2000 року Мі­ні­стерство освіти і науки видало Наказ «Про проведення експерименту зі створення та впровадження системи «ОСВІТА». У ньому, зокрема, серед відповідальних за формування ІВС було названо і Державне підприємство Державний центр прикладних інформаційних технологій та ЗАТ НІЇ ПІТ.

Тоді ж, 3 серпня 2000 року, Наказом Міністерства освіти і науки було затверджено «Положення про порядок доступу до бази даних інформаційно-виробничої системи «ОСВІТА». Згідно з ним, створення та обслуговування інформаційних ресурсів системи здійснює ЗАТ НІЇ ПІТ. Хоча, відповідно до Наказу, відповідальним за функціонування ІВС є Департамент економіки та соціального розвитку.

10 грудня 2003 року приймається Наказ «Про затвердження Положення про ІВС «ОСВІТА» та Порядку замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка». Який, зокрема, покладає обов’язок забезпечення функціонування ІВС «ОСВІТА» на Державне підприємство Державний центр прикладних інформаційних технологій.

Це свого роду історія виникнення ІВС «ОСВІТА». Тепер що стосується її змісту.

Згідно з ПОЛОЖЕННЯМ про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документального забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10.12.2003, «Інформаційно-виробнича система «ОСВІТА» — це комплекс адміністративних, програмних та апаратних засобів, які на основі сучасних інформаційних технологій забезпечують створення єдиного інтегрованого інформаційного середовища України у галузі освіти. ІВС «ОСВІТА» дає змогу створити єдину інформаційну інфраструктуру щодо обробки даних про ос­віту, забезпечити їхню достовірність та цілісність, створити надійні механізми захисту інформації та обмеження доступу до неї». Словом, система — це свого роду довідник, де зібрано інформацію про навчальні заклади, рівні їхньої акредитації, перелік спеціальностей, кваліфікацій, кількість студентів та їхні персональні дані.

Згідно з «Положенням про порядок доступу до бази даних інформаційно-виробничої системи «ОСВІТА», існує сім рівнів доступу до бази. Найширший — перший. Він надає доступ до даних про освітні документи; статистичних даних про школярів та студентів (статистика — і регіональна теж — кількості студентів, зокрема іноземних); особисті дані про школярів та студентів (зокрема отримання даних про студентів-іноземців) тощо. Цим рівнем доступу володіє лише Міністерство освіти і науки України. Другий рівень від­різняється відсутністю доступу до даних про студентів-іноземців. Доступ до цих даних має Міністерство оборони та Міністерство внутрішніх справ.

Знайомлячись з переліком користувачів ІВС «ОСВІТА», постає питання: чому до конфіденційної інформації, якою є, особисті дані студентів, зокрема іноземців, та школярів, не має доступу Служба безпеки України? Адже захист конфіденційної інформації — одне із завдань цієї структури.

Як вже зазначалося, першим рівнем доступу до даних, які містяться в ІВС «ОСВІТА», володіє Міністерство освіти і науки України. Але, згідно з «Положенням про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документального забезпечення установ та громадян України в галузі освіти», обробкою вторинних інформаційних ресурсів (тобто занесення даних до спе­ціальних програм) займається ЗАТ НІЇ ПІТ. Таким чином, вся конфіденційна інформація так чи інакше проходить через цю комерційну структуру, хоча офіційно сервер знаходиться у МОН. Володіння ЗАТ НІЇ ПІТ всією базою про студентів та навчальні заклади стає причиною відсутності систематичного державного контролю за якістю інформації, що подають навчальні заклади та її відповідності інформації, що міститься у готових дипломах. Це, своєю чергою, сприяє появі фальшивих дипломів. Адже той чи інший ВНЗ може перерахувати особисто пану Прокоф’єву певну суму за внесення до списків студентів осіб, які там ніколи і не навчалися. Ось вам і схема появи фальшивих дипломів.

Крім того, порушується чинна Конституція України та Закон «Про інформацію». Зокрема, у статті 32 головного документа України зазначено: «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Своєю чергою, стаття 23 Закону «Про інформацію» розкриває зміст поняття «інформація про особу» — «це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу». І далі — «Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім’я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання відомостей про особу без її поперед­ньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Інформація про особу охороняється Законом».

Крім того, «Громадяни мають право: знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються» (ст.31 Закону України «Про інформацію»).

А позаяк у ІВС «ОСВІТА» міститься інформація про іноземних студентів, то володіння цими даними комерційною структурою порушує ще й міжнародні домовленості.

Свого часу Верховна Рада запровадила штрафи за несанкціонований доступ до інформації, що належить до конфіденційної та є власністю держави. Крім того, було розширено повноваження Служби безпеки з охорони державної таємниці, згідно з якими їй було надано право складати адміністративні протоколи про осіб, які порушують режим збереження та використання конфіденційної інформації. Наскільки нам відомо, жодного працівника МОН або ЗАТ НІЇ ПІТ не було покарано за грубі порушення чинного законодавства у сфері захисту конфіденційної інформації.

МОН, порушуючи чинне законодавство та сприяючи збільшенню кількос­ті фальшивих дипломів, водночас і надалі переслідує деякі приватні навчальні заклади. Мініс­терст­во звинувачує їх у перевищені ліцензійних обсягів і, як наслідок, відмовляє у видачі дипломів. Як приклад, наведемо ситуацію навколо МАУП

Ось вже близько року Міжрегіональна Академія управління персоналом має судову тяганину з Міністерством освіти і науки за видачу 4 655 студен­там, які закінчили Академію, документів про освіту. Нарешті справа зрушилася з мертвої точки.

18 квітня 2007 року Господарський суд Києва продовжив слухання за позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом до Міністерства освіти і науки про зобов’язання міністерству видати 4 655 дипломів. Як ми вже неодноразово повідомляли, відомство протягом багатьох місяців уникало розгляду цієї справи, безпідставно не направляючи свого представника або мотивуючи його відсутність якимись поважними причинами. Нарешті 18 квітня Господарський суд зміг розпочати розгляд справи по суті.

Міністерство освіти і науки у суді представляв І.Сидоров. За нашою інформацією, він є людиною Василя Тація, ректора Харківської юридичної академії. Чомусь він дуже зацікавлений у тому, щоб Академія не виграла суд проти МОН. Можливо, причиною тому є конкуренція, а можливо, приятельство пана Тація з міністром Ніколаєнком, що й спонукали його виступити на стороні МОН. Що зовсім не личить йому як ректорові державного навчального закладу юридичного профілю та Президентові Академії правових наук України. Враховуючи це, Василю Тацію слід щонайменше зайняти нейтральну позицію у спорі між недержавним вищим навчальним закладом та Міністерством освіти.

Уже неодноразово повідомлялося, що вимоги МАУП є законними, набір студентів здійснювався відповідно до чинного законодавства. Заяви міністерства про нібито перевищення Академією лі­цен­зійного обсягу не мають жодного нормативного підтвердження.

За нашою думкою, якби Міністерство освіти і науки очолювала менш заангажована особа, позитивне рішення уже було б прийнято. Адже є рішення державних екзаменаційних комісій (голови яких призначені міністерством), згідно з якими всі 4 655 студентів навчалися у МАУП та належним чином здали випускні іспити.

Під час судового засідання представник Міністерства освіти поставив цілу низку безглуздих з погляду юриспруденції та здорового глузду запитань. Наприклад, Сидоров запропонував долучити до справи 4 655 студентів, які не отримали дипломи, для підтвердження факту їхнього вступу, навчання та закінчення Академії. Представники МАУП на це відреагували цілком законно — було поставлено питання про відмову в задоволенні клопотання, студенти або випускники не є сторонами господарського судочинства, адже замовлення та видачу дипломів здійснює Академія. Ця вимога представника МОН свідчить про бажання затягти розгляд справи.

Наступне клопотання — долучення до справи як третьої особи на боці Міністерства освіти і науки Державного підприємства Державний центр прикладних інформаційних технологій, якому безпосередньо направляють підтвердження про закінчення студентом навчального закладу, на підставі яких, своєю чергою, і видаються дипломи. МАУП проти цього не заперечувала. Але представник МОН намагався виключити міністерство як відповідача у справі, аргументуючи тим, що воно не є безпосереднім виконавцем робіт з виробництва дипломів. Суд відмовив у задоволенні і цього клопотання на підставі зауваження представників Академії. Відповідно до виданого самим же міністерством наказу, саме воно відповідальне за оформлення та видачу документів про освіту через уповноважений ним орган, тобто — Державне підприємство Державний центр прикладних технологій, яке підпорядковується Міністерству освіти і науки України. Таким чином, воно не може бути сторонньою структурою. В обгрунтуванні представників Академії було поставлено питання так — якщо Міністерство освіти і науки не має стосунку до видачі документів про освіту, то на яких підставах Державна акредитаційна комісія відмовила МАУП у видачі 4 655 дипломів, а МОН ви­дло відповідний наказ? На це представник міністерства відповів, що у територіальних представництв МАУП немає сертифікатів про акредитацію. Але ця інформація не відповідає дійсності. Ми не знаємо, чи то представник МОН свідомо вводив суд в оману, чи то просто він не володів достатньою мірою знання проблеми.

Крім того, Ігор Сидоров надав довідку ДП ДЦ ПІТ про те, що МАУП нібито не замовляв 4 655 дипломів. У відповідь представники Академії надали документальне підтвердження про те, що замовлення у відповідній формі було направлено і до Державного центру, і до Міністерства освіти і науки. З цього можна зробити висновок про те, що і міністерство, і Станіслав Ніколаєнко особисто, виходячи з особистих причин чи під тиском сторонніх структур, не хочуть виконувати своїх безпосередніх функцій.

Окрім ведення судового спору у Вищому господарському суді, МАУП направила листи Кабінету Міністрів України, в яких викладено стан справ не лише щодо невиданих раніше дипломів, а й щодо поточної видачі документів про освіту.

Нині суд закінчив приймати документи. Наступний етап засідання відбудеться найближчим часом. Непослідовна і необгрунтована позиція представника МОН вкотре засвідчує незаконність дій МОН і обгрунтованість вимог Академії та її випускників.

Ніка Костенко

 Шановний Олександре Івановичу!

Звернутися до Вас нас примусили обставини, які склалися між Міністерством освіти і науки України і Міжрегіональною Академією управління персоналом (далі — МАУП). Ми неодноразово повідомляли вам, що міністр С.Ніколаєнко та інші посадовці МОН України постійно протидіють навчальним закладам недержавної форми власності, особливо МАУП. Останнім часом МОН України затягує затвердження голів державних екзаменаційних комісій, що може призвести до зриву графіка навчального процесу в МАУП і порушення прав тисячі студентів Академії.

Так, Міжрегіональна Академія управління персоналом, на виконання п.п. 3.12.3.2 Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого Наказом МОН України від 2 червня 1993 року за №161 (далі — Положення), 29 січня 2007 року направила на затвердження списки кандидатів голів державних екзаменаційних комісій. МОН України затримало розгляд відповідних документів, лише листом від 14 березня 2007 року направило зауваження до наданих Академією списків голів державних екзаменаційних комісій.

21 березня 2007 року Академія, врахувавши зауваження МОН України, направила списки голів екзаменаційних комісій. Нині відповіді МОН України не отримано, розгляд питання щодо призначення голів державних екзаменаційних комісій вже триває понад три місяці.

Відповідно до Положення, екзаменаційні комісії організовуються щорічно і діють протягом календарного року. Розклад роботи державної екзаменаційної комісії, узгоджується з її головою, затверджується проректором (заступником директора) з навчальної роботи на підставі подання декана факультету (завідувача відділення) і доводиться до загального відома не пізніше, як за місяць до початку складання державних іспитів або захисту дип-лом-них проектів (робіт).

У результаті невиконання функціональних обов’язків МОН України нині державні екзаменаційні комісії в МАУП повністю не сформовано (не призначено голів комісій). Дії МОН України є такими, що грубо порушують чинне законодавство, що тягне порушення графіка виконання навчального плану.

Враховуючи викладене вище та керуючись нормами чинного законодавства, просимо:

1.         Вжити заходів прокурорського реагування з усунення порушень законодавства щодо зайняття законною діяльністю та законодавства про освіту з боку посадовців МОН України.

2.         Притягти до відповідальності посадовців МОН України за зловживання владою і службовим становищем та протидію зайняттю законною господарською діяльністю.

 

 

Інформацію, яка міститься у висловлюваннях чиновника на адресу Академії, що була розміщена на шпальтах газети «Урядовий Кур’єр» № 186 від 5 жовтня 2006 року визнано не достовірною.

Суд стягнув з В. Шинкарука на користь МАУП 1000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди та усі судові витрати, які понесла Академія у зв’язку зі зверненням до суду.

Також, Печерський районний суд столиці, зобов’язав редакцію газети «Урядовий кур’єр», протягом десяти днів, з дня набрання рішенням чинності, спростувати подану недостовірну інформацію, щодо МАУП шляхом надрукування у рубриці «Спростування», на 8-й сторінці, резолютивної частини рішення суду без редакційних коментарів.

Сподіваємося, що у подальшому чільники Міністерства освіти і науки будуть надавати достовірну інформацію для ЗМІ і налагодять конструктивну співпрацю з навчальними закладами незалежно від форм власності та підпорядкування.

 

Шановні панове!

Постановою Господарського суду Києва від 13.02.2007 р. №7/710-А повністю задоволено позов Міжрегіональної Академії управління персоналом до Державної акредитаційної комісії і Міністерства освіти і науки України про визнання нечинним рішення суб’єкта влад-них повноважень — Державної акредитаційної комісії України від 26 вересня 2006 р., протокол №62, про результати вивчення обгрунтованості листа-вимоги від 25.07.06. №3882 Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), а саме підпункти 2.5.-2.16 пункту 2, а також рішення суб’єкта владних повноважень — наказ Міністерства освіти і науки України від 6 жовтня 2006 року №2128-л «Про результати перевірки Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)».

Господарський суд Києва, всебічно вивчивши матеріали справи, на підставі чинного законодавства визнав, що рішення Державної акредитаційної комісії і наказ Міністерства освіти і науки України не містять жодних підстав, передбачених нормативними актами, які дозволяли б ДАК і МОН анулювати ліцензії відокремленим структурним підрозділам МАУП, а також відмовляти у видачі замовлених дипломів.

Ми неодноразово звер-талися до Міністерства освіти і науки України з вимогами і проханнями неупереджено підходити до вирішення питань щодо видачі дипломів випускникам і взагалі оцінки діяльності Академії. На жаль, наші конструктивні звернення досі залишаються без об’єктивного, справедливого і законного розгляду. Правомірну позицію МАУП розділяли і розділяють багато державних, громадських організацій і діячів. Тепер до цього додалося ще й об’єк-тивне, справедливе, законне рішення суду.

Враховуючи, що представники Міністерства в своїх заявах і листах постійно наголошують на неупередженості щодо недержавної системи освіти і Міжрегіональної Академії управління персоналом, просимо Вас і пропонуємо прийняти до беззаперечного і безспірного виконання рішення Господарського суду Києва від 13.02.2007 р. №7/710-А, оскільки рішення ДАК і наказ МОН визнано нечинними, і здійснити всі заходи, пов’язані з цим, зокрема видати дипломи випускникам Академії.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 18 КАСУ, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган.

Оскільки, відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАСУ, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 «Положення про Державну акредитаційну комісію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р. №138, Державна акредитаційна комісія є постійно діючим органом, який забезпечує дотримання вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих, професійно-технічних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, підприємств, установ організацій за напрямами (спеціальностями) та професіями підготовки і перепідготовки фахівців, післядипломної освіти. Відповідно до пункту 18 Положення ДАК є юридичною особою.

Відповідно до пункту 1 «Положення про Міністерство освіти і науки України», яке затверджено Указом Президента України від 7 червня 2000 року №773/2000, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до статті 48 КАСУ, здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, зокрема доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Предметом позову у даній справі є оскарження рішення Відповідача-1 від 26.09.2006р. (протокол №62) і наказу Відповідача-2 від 06.11.2006 р. № 2128-л. Оспорювані рішення винесені на підставі Довідки (б/н, без зазначення дати), а не акту, складеної в результаті проведення перевірки комісією, сформованою за наказом Відповідача-2 від 06.09.2006 р. №688-оп задля вивчення обгрунтованості вимог Позивача, викладених в листі-вимозі щодо видачі Позивачеві 4 655 дипломів.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ліцензування освітніх послуг провадиться відповідно до Постанови КМУ від 29.08.2003 №1380.

Відповідно до п. 18 Постанови «Про ліцензування освітніх послуг», спроможність навчального закладу провадити освітню діяльність (надавати освітні послуги) підтверджується експертним шляхом — ліцензійною експертизою.

10 квітня 2006 року Міжрегіональній Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) Міністерством освіти і науки України було видано ліцензію серії АВ №048032, якою і було визначено таку спроможність, яка встановлюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 p. №847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 р. за №75/8674 «Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти». Спеціальності, за якими Позивач вимагає видати своїм випускникам дипломи, акредитовані відповідно до Постанови КМУ України від 09.08.2001 р. №978 «Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах».

Як свідчать матеріали справи, Міжрегіональна Академія управління персоналом у формі акціо­нер­ного товариства закритого типу звернулася 25 липня 2006 року до Міністерства освіти і науки України з листом-вимогою (вих. 1338) щодо видачі 4 655 дипломів.

Відповідно до п.2.2. наказу Міністерства освіти і науки України від 10.12.2003 р. №811, виконавцем замовлень на виготовлення документів про освіту є Міністерство освіти і науки України через уповноважений ним орган.

Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 p. №1060-ХІІ одним із повноважень Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади, визначає здійснення навчально-методичного керівництва, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування.

Серед підстав, що визначають необхідність та можливість проведення перевірок у вищому навчальному закладі, ні закони, ні підзаконні нормативні акти не передбачають проведення перевірок з питань вивчення можливості видачі дипломів випускникам вищого навчального закладу, оскільки порядок видачі дипломів чітко врегульовано Законом України «Про освіту» від 4.06.1991 р., стаття 27 якого гарантує випускникам державного або іншого акредитованого (атестованого) закладу освіти видачу відповідного документа про освіту встановленого зразка, зазначаючи, що зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України; ст. 9 Закону України «Про вищу освіту» закріплює за вищим навчальним закладом право видавати документ про вищу освіту державного зразка з акредитованого напряму (спеціальності); п.17 «Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах» (затверджене Постановою КМУ від 9.08.2001 р. №978) містить положення про право навчального закладу після затвердження МОН України позитивного рішення ДАК щодо акредитації спеціальності видати випускникам, що навчалися за відповідною спеціальністю, документи про освіту державного зразка.

Відповідно до пункту 6.6 «Порядку здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг», який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 р. №847, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 №71/8670, та на підставі п.34 «Порядку ліцензування освітніх послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 №1380, орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акту перевірки дотримання навчальним закладом Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов (у разі їх встановлення). Навчальний заклад, який одержав розпорядження про усунення ним порушень Ліцензійних умов, зобов’язаний в установлений у розпорядженні термін подати органу, який видав це розпорядження, інформацію про усунення порушень.

Такі ж вимоги щодо перевірок і прийняття за їхніми результатами рішень стосуються і відокремлених структурних підрозділів вищого навчального закладу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про призначення і проведення Міністерством освіти і науки України перевірок у 26 відокремлених структурних підрозділах Позивача.

Як свідчать матеріали справи, Довідка, складена за результатами перевірки, вказівок на усунення порушень та недоліків у роботі в процесі надання освітніх послуг не містить. Посилання Відповідача-1 на те, що ним самим було встановлено неможливість усунення виявлених порушень протягом трьох місяців, суд вважає безпідставним та необгрунтованим.

На підставі проведеної перевірки Відповідач-1 (Рішення Державної акредитаційної комісії від 26.09.2006, Протокол №62) та Відповідач-2 (наказ Міністерства освіти та науки від 06.10.2006 № 2128-Л) приймають рішення про анулювання ліцензій 26 філіям Позивача та відмову у видачі 4 655 дипломів.

Пункт 35 Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 №1380, визначає чіткий перелік підстав для анулювання ліцензії для вищих навчальних закладів. Однак суд приходить до висновку, що Наказ Міністерства освіти та науки України від 06.10.2006 №2128-Л не містить жодних підстав, передбачених Порядком.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що рішення Державної акредитаційної комісії України від 26 вересня 2006 року, протокол №62, (про результати вивчення обгрунтованості листа-вимоги від 25.07.06 №3882 Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу) є протиправним та підлягає визнанню нечинним частково, а саме підпункти 2.5 — 2.16 пункту 2, а наказ Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2006 р. №2128-л «Про результати перевірки у Міжрегіональній академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)» визнанню нечинним повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 160-164, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.         Позов задовольнити повністю.

2.         Визнати нечинним рішення суб’єкта владних повноважень Державної акредитаційної комісії України від 26 вересня 2006 року, протокол №62 (про результати вивчення обгрунтованості листа-вимоги від 25.07.06 №3882 Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу), частково, а саме в частині підпунктів 2.5-2.16 пункту 2.

3.         Визнати нечинним рішення суб’єкта владних повноважень — наказ Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2006 р. №2128-л «Про результати перевірки у Міжрегіональній академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)» повністю.

4.         Стягнути з державного бюджету на користь Міжрегіональної Академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) 6 (шість) грн 80 коп. — витрат по сплаті судового збору.

5.         Повернути Міжрегіональній Академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) з державного бюджету України судовий збір у сумі 1 (одна) грн 70 коп., що перераховано квитанцією №46 від 10.11.2006 (оригінал платіжного доручення в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Дана постанова набирає чинності по закінченні терміну подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в терміни, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Звертаємося до Вас як керівника найвищого державного органу, покликаного боротися з протизаконним і антисоціальним явищем, яким є сучасне рейдерство в Україні. В останні два роки воно поширилося і на сферу ос­віти. Особливо відчутно це проявилося щодо системи вищої недержавної освіти загалом і Міжрегіональної Академії управління персоналом зокрема. Ініціатором цього став міністр освіти і науки України С.Ніко­лаєнко.

Недержавним ВНЗ примусово почали змінювати організаційно-правову форму з господарських товариств на приватні вищі навчальні заклади, що у перспективі позбавляло їх належного юридичного захисту і зумовлювало ліквідацію у позаправовому порядку. Тим, хто відмовлявся це робити, затримували ліцензійні та акредитаційні справи, не погоджували організаційні документи. Всього таким чином було змінено організаційно-правову форму 150 із 200 недержавних ВНЗ. У цьому сенсі на Міжрегіональну Академію управління персоналом МОН чинило шалений тиск. Так було затримано розгляд близько 40 ліцензійних і акредитаційних справ, тривалий час не погоджувалися статутні документи, затримувалося вирішення інших питань, що неспростовно свідчить про потужну рейдерську атаку на МАУП, яку очолює міністр С.Нікола­єнко.

Міжрегіональна Академія управління персоналом виступила з критикою незаконних дій міністра і подала до суду. Господарський суд Києва своїм рішенням від 26 грудня 2005 року задовольнив позов МАУП до МОН стосовно збереження орга­нізаційно-правової форми та інших позовних вимог.

Попри все це С.Ніколаєнко не полишив своїх намагань знищити Академію і розпочав у листопаді — грудні 2005 року широкомасштабні репресії проти неї за допомогою ор­ганів прокуратури, вну­трішніх справ, податкових органів і державної ін­спекції закладів освіти. Завдяки потужному спротиву колективу співробітників, студентів Академії та їхніх батьків, за підтримки широкої громадськості, політичних і громадських діячів, незаконні дії, координовані С.Ніколаєнком, було зупинено. Проведеною згодом, у визначеному законодавством порядку, комплексною перевіркою податковими органами діяльності Академії порушень чинного законодавства не виявлено.

У своїх виступах С.Ні­колаєнко неодноразово висловлював думку про необхідність ліквідації приватних ВНЗ, безпідставно звинувачуючи їх у наданні неякісних освітніх послуг, стверджуючи про необ­хідність передачі їх майна в іншу власність, зокрема державну.

У квітні 2006 року С.Ніколаєнко розпочав новий наступ на Академію, аби відібрати її власність. Через незаконні перевірки МОН наказом від 3 травня 2006 року №1105-л на підставі рішення Державної акредитаційної комісії (ДАК) від 26 квітня 2006 року анулювало ліцензії шістьом відокремленим структурним під­розділам (ВСП) Академії. Наказом МОН від 6 жовтня 2006 року №2128-л на підставі рішення ДАК від 26 вересня 2006 року було анульовано ліцензії ще 26 ВСП Академії. До того ж анулювання лі­цензій відбулося знову ж таки незаконно, навіть без необхідних перевірок, у ВСП в регіонах. На засіданні ДАК її члени не мали проекту відповідного рішення і необхідних до нього матеріалів, що свідчить про незаконність, безпідставність і упередженість, прийнятого під тиском С.Ніколаєнка рі­шення. Проектами вказаних документів планувалася передача студентів МАУП до Відкритого університету розвитку людини «Україна» та Європейського університету, які очолюють, відповідно, П.Таланчук та І.Тимошенко, близькі до С.Ніколаєнка особи, що вказує на ознаки корупційних діянь.

С.Ніколаєнко всіляко протидіє видачі дипломів про освіту випускникам Академії 2005/2006 навчального року і випускникам поточного 2006/2007 навчального року. Усіляко затримується переоформлення ліцензій для ВСП Академії, про що ми повідомили органи прокуратури і подали позови до суду. Ухвалами Господарського суду Києва зупинено дію наказів міністра і рішення ДАК, а також заборонено оприлюднювати будь-яку ін­формацію про анулювання ліцензій Академії, яку деякі працівники МОН постійно порушують, очевидно, за вказівками С.Ніколаєнка.

Намагаючись уникнути відповідальності за свої незаконні дії, С.Ніколаєнко намагається тиснути на органи суду задля прийняття рішень на свою користь, щоб добитися своєї основної мети — зміни власності у найбільшому недержавному ВНЗ України.

Усі ці дії можуть призвести до нового напруження і протистояння, а, можливо, і соціального вибуху.

Свою незгоду з діями міністра С.Ніколаєнка висловили Національна служба посередництва і примирення і Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва, вважаючи їх протиправними (листи додаються).

Ми цілком поділяємо точку зору уряду на необхідність активної протидії злочинному переділу власності й підтримуємо його дії щодо захисту всіх видів підприємств, установ, організацій і підприємців усіх, без винятку, форм власності, які склалися на цей час.

Враховуючи викладене вище, наявність достатніх підстав і матеріалів, просимо розглянути наше звернення й ініціювати вирішення таких питань:

1)         Відсторонення С.Ні­­­­­колаєнка від виконання обов’язків міністра освіти і науки України;

2)         Порушення проти С.Ніколаєнка кримінальних справ за ст.206 КК України «Протидія законній господарській діяльності», ст.364 «Зловживання владою або службовим становищем», ст.382 «Невиконання судового рішення»;

3)         Зобов’язати С.Ні­колаєнка виконати закріплені за ним функції щодо видачі дипломів випускникам МАУП 2005/2006 н.р., які законно навчалися, виконали навчальні плани, яким за рішенням державної екзаменаційної комісії присвоєно освітні кваліфікації, що дають підстави для отримання дипломів державного зразка.

Київський апеляційний господарський суд 27 лютого 2007 року розглянув апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Господарського суду Києва від 20 листопада 2006 року у справі № 7/710-А за позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом до МОН про скасування наказу міністерства від 6 жовтня 2006 року №2128-л і рішення ДАК від 26 вересня 2006 року протокол №62, якими було анульовано ліцензії 26 відокремленим структурним підрозділам МАУП.

Нагадаємо, що ухвалою Господарського суду Києва від 20.11.2006 р. було зупинено дію наказу і рішення ДАК до ухвалення рішення в адміністративній справі. Заборонено оприлюднювати будь-які відомості щодо анулювання ліцензій регіональних підрозділів, у будь-який спосіб і будь-якими посадовцями ДАК, МОН, їхніх органів та третіми особами.

Київський апеляційний господарський суд, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, дійшов висновку про безпідставність апеляційної скарги МОН і відмовив у її задоволенні.

Таким чином до набрання чинності рішення в адміністративній справі в установленому порядку ухвала Господарського суду Києва від 20.11.2006 року, якою зупинено дію наказу МОН від 6.10.2006 р., №2128-л і рішення ДАК від 26.09.2006 р., №62, продовжує діяти у повному обсязі. МОН, ДАК, їхні органи та треті особи не мають права оприлюднювати і поширювати будь-які відомості, у будь-який спосіб щодо анулювання ліцензій регіональним підрозділам МАУП. За порушення цієї заборони винних можуть притягти до встановленої законом відповідальності (ст.382 Кримінального кодексу України).

 

Чергове засідання Господарського суду Києва за позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом до Міністерства освіти і науки України (точніше було б сказати до С.Ніколаєнка, оскільки він фактично одноосібно координує всі процеси проти МАУП і недержавної системи освіти) щодо зобов’язання видати 4 655 дипломів випускникам 2005/2006 навчального року було заплановано на 7 лютого 2007 року о 12-й годині (попереднє засідання, як і всі інші зірвано з вини представників МОН).

Представники МОН з’явилися в приміщенні суду об 11.55, а вже через півгодини почали говорити про неповагу до себе суду, який не може вчасно розглянути призначену справу (головуючого викликали до керівництва суду, а члени колегії розглядали інші справи і звільнилися о 13-й годині, що не дивно, оскільки справа МАУП — МОН після постійних перенесень з вини відповідачів розглядалася позапланово).

Прокоментувавши правову ситуацію таким чином, що все одно справу буде вирішено на користь студентів, яким треба видавати дипломи, але нам поспішати немає куди — попереду ще апеляційне провадження, представники МОН пішли з приміщення суду.

Поведінка міністра С.Ніколаєнка та його представників свідчить про відсутність у них правової позиції (не будемо вже про такі категорії, як совість, мораль). Але в інтерв’ю газеті «Коммерсантъ» неназване джерело міністерства повідомило, що МОН «не знає» про перенесення слухання справи на 19 лютого, і що суд повинен був відбутися 14 лютого, але їх не попередили, що судове засідання не відбудеться (?) і представники прочекали в суді цілий день. У міністерстві «пообіцяли», що ця історія з судами триватиме ще довго, але вони відстоюватимуть свої рішення. Як бачимо, брехня на брехні.

Цікаво, чим же заслужив високе право бути міністром С.Ніколаєнко, який злісно не виконує своїх прямих посадових обов’язків, понад те, дає злочинні вказівки своїм підлеглим не виконувати законні вимоги навчальних закладів, якого небезпідставно звинувачують у розбазарюванні бюджетних коштів. Зрозуміло, тут мають місце амбіції, що свідчить про відповідну розумову особистісну «глибину», виконання замовлень друзів-сіоністів — задушити непокірний ВНЗ, який має якусь там особливу думку стосовно суспільного розвитку, велика дружба з ректорами «провідних» державних ВНЗ (особливо з хіміками-ал­хіміками на кшталт ректора В.Ско­пенка чи колишніми борцями зі спекуляцією, такими як ректор ХНЮА В.Тацій), яким зайвий конкурент з найпотужнішим ресурсним потенціалом не потрібен; а також допомога «своїм» недержавним ВНЗ на кшталт єврейсько- європейського університету І.Тимошенка і університету «Україна» П.Таланчука, одним із засновників якого є такий собі скандально відомий Є.Мучник, «лідер» єврейської громади Полтавської області. Можна було б назвати ще багато причин і мотивів поведінки С.Ніколаєнка, але зрозуміло одне — він не має рації. І це головне. Рано чи пізно йому доведеться або піти з цієї посади (краще самостійно), або виконати законні вимоги.

 

13 лютого 2007 р. Господарський суд Києва закінчив розгляд судової справи №7/710-А, порушеної за позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом проти Міністерства освіти і науки України щодо анулювання ліцензій 26 відокремленим структурним підрозділам (ВСП) Академії.

Рішенням суду позов задоволено у повному обсязі, скасовано рішення Державної акредитаційної комісії України від 26 вересня 2006 р., протокол №62, а також наказ міністра освіти і науки України від 6 жовтня 2006 р. № 2128-л, якими було анульовано ліцензії 26 ВСП Академії. Зокрема визнано незаконним і скасовано пункт про відмову у видачі випускникам Академії дипломів у кількості 4 655 штук.

Заходи із забезпечення позову, ухвалені 20.11.2006 р., діють у повному обсязі до набрання рішенням чинності. Нагадуємо, що цією ухвалою зупинено дію рішення ДАК від 26.09.2006 р. протокол №62, а також наказу від 6.10.2006 р. №2128-л. Крім того, було заборонено оприлюднення будь-яких відомостей, у будь-який спосіб про анулювання ліцензій будь-якими посадовими особами Державної акредитаційної комісії, Міністерства освіти і науки України, їхніми органами та третіми особами.

 

Під час погодження документів від них у примусовому порядку почали вимагати зміни організаційно-правової форми з господарських товариств на приватні вищі навчальні заклади, що призводить до позбавлення приватних ВНЗ будь-яких прав у разі прийняття рішення про їх ліквідацію. Якщо ВНЗ не погоджувалися зі змінами, оформлення ліцензійних і акредитаційних справ затримували.

Найактивніший спротив незаконним вимогам С.Ніко­лаєнка і М.Степка чинили Конфедерація вищих закладів освіти України і Міжрегіональна Академія управління персоналом, які категорично відмовилися виконувати протиправні вимоги вищих міністерських чиновників і виступили з цілою низкою критичних матеріалів щодо цього питання. С.Ніко­лаєнко на двогодинній зустрічі з ректором МАУП М.Головатим, висловивши своє «велике незадоволення» позицією МАУП і Конфедерації, пригрозив Академії та її регіональним підрозділам здійсненням упереджених перевірок та подальшою ліквідацією. Реалізація погроз С.Ніко­лаєнка не забарилася. З листопада 2005 року на Академію почалися «наїзди» органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкових органів і державної інспекції навчальних закладів, координатором яких виступили С.Ніко­ла­єнко і Ю.Луценко. Завдяки активному спротиву колективу співробітників і студентів Академії, тривалому пікетуванню ними Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, представництва ЮНЕСКО всі напади було нейтралізовано.

У травні 2005 року після незаконних і упереджених перевірок з’явився наказ Міносвіти про анулювання ліцензій п’ятьом відокремленим структурним підрозділам (ВСП) Академії.

Без проведення необхідних перевірок безпідставно і незаконно у жовтні 2006 року наказом Міносвіти анульовано ліцензії ще 26 ВСП Академії.

Протиправно, без належних обґрунтувань, Міносвіти у липні 2006 року відмовило Академії у видачі 4 655 дипломів її випускникам.

З усіх цих питань Академія подала позови до Господарського суду Києва.

Міносвіти, не маючи на­лежної правової позиції з жодної із зазначених справ, усіляко затягує їхній розгляд. Нині відбулося по 5-6 засідань з кожного спору, під час яких дедалі більше проявляється протиправність поведінки міністерства.

Ухвалами Господарського суду Києва зупинено дію наказу Міносвіти від 3 травня 2006 року №1105-л про анулювання ліцензій п’ятьом ВСП Академії і наказу від 6 жовтня 2006 року №1218-л про анулювання ліцензій 26 ВСП Академії. Міністерству освіти і науки України та третім особам заборонено поширювати будь-яку інформацію про проведені ним перевірки і прийняті незаконні рішення про анулювання ліцензій.

Київський Апеляційний господарський суд виніс ухвалу про відмову в задоволенні апеляційної скарги Міносвіти про призупинення дії його наказу від 3 травня 2006 року №1105-л.

За певними джерелами, С.Ніколаєнко намагається всіляко тиснути на суд, у зв’язку з чим його представники у будь-який спосіб затягують розгляд справ, вимагаючи надання доказів і документів, які не мають жодного стосунку до питань, що розглядаються.

Свою негативну позицію щодо незаконних дій С.Ніколаєнка, М.Степка і В.Шинкарука, який до них долучився, висловили Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва, Національна служба посередництва і примирення, а також ціла низка відомих політичних, громадських організацій та діячів. За свою принципову позицію у відстоюванні законних прав колективу Академії знято з роботи голову НСПП, якого навіть «недемократичний» Л.Кучма тримав на посаді близько десяти років, цінуючи його принциповість, професійність і глибоке знання чинного законодавства. Новий голова НСПП, за деякою інформацією, не зробить і кроку без вказівки з вулиці Банкової.

Попри протести тисяч громадян і організацій, С.Ніколаєнко, М.Степко і В.Шинкарук продовжують свою протиправну діяльність, яка багато в чому злочинна. У зв’язку з цим Академія направила заяви і протести на адресу Президента України, Прем’єр-міністра України, голови Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України, Генерального прокурора України, голови Ради з національної безпеки і оборони, міністра внутрішніх справ, прокуратур і УВС Києва. Подано цивільно-правові позови до С.Ніколаєнка і В.Шин­карука на суму 50 000 грн кожний.

Міністерські чиновники за надуманими причинами знову відмовляють у видачі ліцензій ВСП Академії і видачі дипломів випускникам Академії за новими замовленнями, направленими у січні 2007 року. Є інформація, що нині за вказівкою С.Ніко­лаєнка випускникам Академії не видають більш як 1 000 вже оформлених дипломів. А це, звісно, призведе до нових позовів і стягнення з винних чиновників великих сум відшкодування за заподіяну шкоду. Нині, не дивлячись на те, що міністерству надано всі належні документи, не затверджено голів державних екзаменаційних комісій.

Таке враження, що С.Ніколаєнко і наближені до нього особи практично вийшли з правового поля України. Вони ігнорують чинне законодавство, права і законні інтереси організацій та громадян, повністю відмовилися виконувати належні їм функції. Їхні вищі керівники або не керують ними, або міністерські чиновники де-факто вийшли з їхнього підпорядкування. Вони не звертають уваги на будь-які звернення до них, якщо це не стосується підтримки їхньої особистої неправомірної позиції. Підтвердженням цього є звернення більш як десяти народних депутатів України до вищого керівництва держави і правоохоронних органів, де йдеться про правопорушення, вчинені С.Ніко­лаєнком, про зняття його з посади і притягнення до кримінальної відповідальності. Звернення залишено без належного реагування. Не дали результату переговори ректора Академії з міністром Кабінету Міністрів і проректорами Академії з міністром освіти та його заступниками про необхідність виконання законних вимог Академії і дотримання чинного законодавства.

З незрозумілих причин органи прокуратури та внутрішніх справ не порушують кримінальні справи проти деяких керівників міністерства, хоча в діях останніх наявні ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Зокрема статею 364 «Зловживання владою або службовим становищем» і статею 206»протидія законній господарській діяльності». Не знайшли відображення у відповідних постановах органів прокуратури злочинні заклики М.Ф.Степка, висловленні на нараді ректорів харківського регіону у жовтні 2006 року про необхідність ліквідації МАУП і фактичного знищення більшості ВНЗ України.

Академією, громадськими організаціями, представниками колективу і студентства, батьками направлено близько 6 000 листів і звернень до Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента і Верховної Ради. Усі вони, зазвичай, потрапили для відповіді до чиновників Міністерства освіти. Більшість листів залишилися без відповіді, а на деякі дано трафаретні фактичні відписки про «законність дій міносвіти». Деякі листи суперечать один одному, оскільки відповідь на них давали різні міністерські управління.

Звернення Академії і представників колективу до міжнародних організацій сприйнято з розумінням правомірності нашої позиції, але відповідь дано про начебто внутрішній характер порушених питань.

Згідно з чинним законодавством, кожна посадова особа і громадянин України повинен чітко виконувати свої функції і обов’язки. Невиконання вищими керівниками і посадовими особами Міністерства освіти законів і своїх функцій викликає сумнів у їхній адекватності. Таке враження, що на незаконні дії законослухняним громадянам і організаціям залишається відповідати такими ж незаконними діями, в результаті чого буде урівноважено обидві позиції й захищено порушені законні права та інтереси.

Але, враховуючи абсолютно правомірну позицію Академії і її випускників, ми переконані у вирішенні судових спорів у найближчий час і покаранні міністерських правопорушників за допущені зловмисні дії. Своє державницьке слово, нарешті, мають сказати вищі чільники країни і керівники правоохоронних органів, утримувані за рахунок наших податків. До цього зобов’язує їх Конституція і закони України. Ми віримо у пробудження їхнього почуття відповідальності за долі тисяч людей, за долю організацій, які вносять великий вклад у побудову справді національної, незалежної і демократичної Української Держави.

 

За позовом Міжрегіональної Академії управління персоналом до Міністерства освіти і науки України про визнання нечинним наказу про анулювання ліцензій п’ятьом відокремленим структурним підрозділам МАУП ухвалою Господарського суду Києва від 18 жовтня 2006 р. в порядку забезпечення адміністративного позову було зупинено дію наказу МОН від 3 травня 2006 р. №1105-л. Міносвіти не погодилося з ухвалою Господарського суду й оскаржило її в Київському апеляційному господарському суді.

Ухвалою від 20 грудня 2006 р. Київський апеляційний господарський суд, розглянувши аргументи апеляційної скарги, відкликання, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно застосував заходи до забезпечення позову, у зв’язку з чим апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Києва від 18.10.2006 р. без змін.

25 січня 2007 року мало відбутися засідання Господарського суду Києва у справі за позовом МАУП до МОН щодо скасування наказу про безпідставне анулювання ліцен­зій 26 відокремленим структурним підрозділам Академії. Представники МОН, які свідомо затягують усі справи, порушені МАУП на захист її законних прав, вкотре зірвали засідання, не надавши письмових заперечень на позов, і замість того, щоб чесно визнати незаконність своїх дій і правомірність вимог, висунули ще кілька чергових безглуз­дих вимог Академії, у зв’язку з чим слухання справи перенесено на лютий.

Відтак чиновники стали виправдовуватися. Минулого тижня відбулася прес-конференція міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка. Хоча планувалося, що з доповіддю про успіхи міністерства у боротьбі з виготовленням фальшивих дипломів мав виступити його заступник Микола Степко. Серед питань, порушених Станіславом Ніколаєнком, було розглянуто й проблему захисту дипломів про освіту від підроблень.

Протягом дев’яти років у вищих навчальних закладах України студенти отримують пластикові дипломи, які замінили старі документи про вищу освіту. Дипломи та інші документи про освіту створюються в рамках єдиного виробничого циклу ІВС «Освіта». Його створило підприємство «Державний центр прикладних інформаційних технологій» МОН та ЗАТ «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» Кібернетичного центру НАН України.

За словами міністра, у рамках ІВС «Освіта», яка має 8 000 центрів по всій Україні, акумулюються дані про абітурієнтів і випускників. Дані вводяться в електронному вигляді, дублюються в письмовій формі та подаються до «Науково-дослідного інституту прикладних інформаційних техноло­гій». Електронна інформація, яку подає навчальний заклад, створюється за допомогою спеціального програмного комплексу безпосередньо у навчальному закладі та підкрі­плюється електронним підписом людини, що її складає і яка є оператором ІВС «Освіта». Тобто за словами міністра, будь-які зміни може внести тільки ця людина. Дані з усіх навчальних закладів збираються в єдину електрону базу, «ключі» від якої тільки у міністра. За його словами, щомісяця, щокварталу, щороку СБУ (і за це Міні­стерство освіти та науки нараховує гроші) здійснює перевірки. Крім того, нещодавно створено спеціальний сайт — www.osvita.net, аби працедавці могли перевірити документи про освіту своїх працівників.

Начебто все зрозуміло і прораховано. Але, по-перше, чому в мережі інтернет є сайти, на яких вільно можна купити «чисті» дипломи будь-якого навчального закладу України? І це при тому, що, як каже Станіслав Ніколаєнко, СБУ здійснює регулярні перевірки; по-друге, чим можна пояснити кількісне зростання звернень від правоохоронних органів (за десять місяців поточного року їх 170 проти 12 у 2004 році); по-третє, що саме робить Міністерство освіти та науки України, щоб запобігти появі фальшивих дипломів?

Вероніка Собко

 

  

 

 ЗАЯВА

Звертаємося до Вас з приводу вчинення високопосадовцями Міністерства освіти і науки України, а саме міністром С.Ніколаєнком, заступником міністра з питань вищої освіти М.Степком і начальником Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН України В. Домнічем, дій, які містять ознаки злочину у сфері службової діяльності і  які передбачені диспозицією статті 367 Кримінального кодексу України «Службова недбалість», а також дій, які містять ознаки злочину проти авторитету органів державної влади і передбачені диспозицією статті 356 Кримінального кодексу України «Самоправство».

Міжрегіональна Академія управління персоналом упродовж 2005 року зверталася до Міністерства освіти і науки України з питань ліцензування. Усі терміни розгляду і надання відповідей високопосадовцями грубо порушувалися. І досі у Міністерстві освіти і науки України на розгляді 37 справ. Очевидно, ця ситуація є наслідком відвертого зволікання відповідних посадових осіб міністерства, які намагаються у будь-який спосіб загальмувати або взагалі відкласти прийняття рішень щодо поданих Академією матеріалів. Вірогідно, що така поведінка високопосадців є або службовою недбалістю або прихованою формою вимагання хабара – а отже, має ознаки корупційних дій.

Протиправність дій високопосадовців Міністерства освіти і науки України щодо вимоги про зміну організаційно-правової форми було підтверджено постановою Господарського суду Києва від 26 грудня 2005 р.

Такі дії високопосадовців Міністерства освіти і науки України стали перешкодою у наданні Академією освітніх послуг більш як двом тисячам абітурієнтів (відповідно до поданих у заявках ліцензійних обсягів), що завдало Академії збитків у особливо великих розмірах - на суму приблизно 50 000 000 грн (з розрахунку зазначеної кількості студентів, помноженої на середню вартість навчання упродовж усього терміну навчання).

Ці дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 206 КК України (протидія законній господарській діяльності).

Незважаючи на рішення суду, керівництво Управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України продовжує чинити протизаконні дії. Так, начальник Управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України В.Домніч у листі від 18.11.05 за № 6/1 – 651 висунув Академії вимогу переоформити ліцензію на здійснення освітньої діяльності, розподіливши ліцензійні обсяги між структурним підрозділами. 20 грудня 2005 р. Академія подала заяви на переоформлення ліцензій і сертифікатів про акредитацію відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р., № 1380.

Управління ліцензування, акредитації і нострифікації у листі від 20 січня 2006 р. за № 6/1 - 18 повідомило Академію, що питання про переоформлення буде розглянуто на черговому засіданні Державної акредитаційної комісії (ДАК). Така відповідь є неправомірною, оскільки порушує чинні нормативні документи.

Ліцензії і сертифікати, які запропоновано переоформити, є чинними. Видавалися вони з включенням регіональних підрозділів, починаючи з 1998 року, і переоформлювалися відповідно до змін у нормативних актах, які  регулювали питання ліцензування й акредитації. Нині пропонується привести їх форму до чинних вимог. Тобто йдеться про необхідність переоформлення, а не про видачу ліцензій і сертифікатів на нові спеціальності.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про вищу освіту», на Міністерство освіти і науки України покладено повноваження із здійснення ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видачі їм ліцензій та сертифікатів. Пункт 25 Положення про Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН України визначає, що саме на цей підрозділ покладено функції оформлення і видачі ліцензій та сертифікатів про акредитацію.

Перекладання прийняття рішення про переоформлення ліцензій на ДАК є неприпустимим, позаяк це питання не в його компетенції, яку визначено пунктами 3, 4 та 5 Положення про Державну акредитаційну комісію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р., № 1380.

Вважаємо, що такі дії Міністерства освіти і науки України, в особі міністра С.Ніколаєнка, заступника міністра М.Степка та начальника Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН України В. Домніча, є грубим порушенням чинного законодавства України у сфері ліцензування.

Оскільки у листі за підписом В.Домніча повідомлено, що засідання Державної акредитаційної комісії має відбутися 28 лютого 2006 року, а заяву МАУП подала 20 грудня 2005 року, то такими діями зі створення штучних перешкод та перенесення розгляду ліцензійної справи високопосадовці Міністерства освіти і науки України грубо порушують п.26 Порядку ліцензування освітніх послуг, згідно з яким загальний термін прийняття органом ліцензування рішення за заявою навчального закладу не може перевищувати двомісячний термін з дати отримання його заяви та всіх необхідних документів.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 94, 95 та 112 Кримінально-процесуального кодексу України, ПРОСИМО:

Вивчити обставини справи, викладеної у заяві, та за необхідності притягти до кримінальної відповідальності зазначених високопосадовців Міністерства освіти і науки України.

Додаються:

1.     Копія Постанови Господарського суду Києва від 26 грудня  2005 р.;

2.     Копія листа Управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України від 18.11.05, № 6/1 – 651;

3.     Копія листа Управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти і науки України від 20 січня 2006 р., № 6/1 – 18.

 

 

 

 

 

 

1 вересня 2004 року народний депутат України, голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України С.Ніколаєнко серед інших поважних гостей — відомих політиків, дипломатів — відвідав Міжрегіональну Академію управління персоналом і взяв участь у святкуванні Дня знань.

С.Ніколаєнко виступив перед викладачами і студентами, високо оцінив навчальний заклад, де їм належить вчитися і побажав великих успіхів у навчанні.

Станіслав Миколайович оглянув нові корпуси Академії, пам’ятники культурним діячам України, ознайомився з навчально-методичною і науково-популярною літературою, деякі з видань отримав у подарунок. Він був вражений від того, що побачив і почув.

Викликає щирий подив та ненависть до Академії, яка з’явилася у пана-товариша С.Ніколаєнка через кілька місяців після призначення його на посаду міністра освіти і науки.

Він почав ущемлювати права вищих навчальних закладів недержавної форми власності, вимагаючи від них примусової зміни організаційно-правових форм, що в перспективі призвело до їхньої несанкціонованої лік-відації.

Почалися затримки у ліцензуванні, акредитації, оформленні різноманітної документації.

МАУП подала і виграла позов у МОН. У пресі з’явилися критичні матеріали стосовно С.Ніколаєнка. На зустрічі з ректором МАУП М.Головатим у жовтні 2005 року ображений Ніколаєнко пообіцяв провести упереджені перевірки Академії та її регіональних підрозділів і ліквідувати їх.

Ніколаєнко дотримав свого слова — провів цілу низку не тільки упереджених, а й незаконних перевірок, у результаті чого МАУП подала позови до Господарського суду, який ухвалив призупинити дію наказів міністра про анулювання ліцензій відокремленим структурним під-розділам Академії й заборонити поширення у зв’язку з цим будь-якої інформації щодо анулювання ліцензій.

Мабуть, для Станіслава Миколайовича ні закон не писаний, ні суд не указ — він сам собі начальник.

Виступаючи на 5 каналі 17 листопада 2006 р., С.Ніколаєнко, маючи висновок Держпідприємництва щодо незаконності своїх дій, рекомендації Національної служби посередництва і примирення про необхідність дотримання чинного законодавства, рішення й ухвали судів, не переставав розводитись про порушення законів Академією. До того ж робив це злостиво, явно усвідомлюючи власну необ’єк-тивність і неадекватність своїх дій. Він не назвав жодного нормативного документа, який порушила Академія.

Деякі його недолугі думки і висловлювання ми наводимо, щоб вкотре продемонструвати інтелектуальний рівень горе-міністра, який явно нижчий за рівень випускника-магістра ВНЗ, який добросовісно і чесно вчився.

«Не хочу називати деякі навчальні заклади на ніч (це про МАУП), щоб потім кошмари не снились»;

«… а коли людина провчилася, сфальшивували її свідомість, обдурили ту людину, познущалися над нею, обібрали батьків ще й сказали цій дитині, що ти найрозумніша в світі»;

«… вони здійснили кримінальний злочин»;

«… там немає навчального процесу»;

«… це просто заробітчанська бандитська контора».

Відчуваєте різницю висловлювань народного депутата, голови Комітету і міністра?

До того ж у цих висловлюваннях Ніколаєнко суперечить не тільки собі, а й висновкам ним самим створеної комісії, яка підтвердила: навчальний процес був; усі студенти, які претендують на отримання дипломів, виконали відповідну програму навчання — це підтвердили державні екзаменаційні комісії, голови яких призначені наказами Міносвіти.

Нині Генеральна прокуратура здійснює відповідні перевірки щодо звинувачень у скоєнні злочину саме Ніколаєнком проти МАУП і системи ВНЗ недержавної форми власності.

Що ж до образливих і наклепницьких тверджень, висловлених у телеефірі 5 каналу, то Академія готує позовну заяву в порядку цивільного судочинства з відшкодуванням моральної шкоди, завданої діловій репутації Академії, яка — на відміну від репутації міністра, — доволі висока в суспільстві, попри багатомісячні намагання цього діяча всілякими незаконними способами принизити її. Сума моральної шкоди буде досить вагомою, але адекватною його незаслужено високій посадовій оплаті й отримуваним від ректора Європейського університету І.Тимошенка «гонорарам» (згідно з інформацією, наданою співробітниками ЄУ) за сприяння в освітніх питаннях. Схоже, такі гонорари він отримував не тільки від Івана Івановича — люди кажуть, що в цьому «гонорарному» ланцюзі активно задіяні помічники С.Ніколаєнка (не плутати із заступниками, зокрема М.Степком і Б.Жебровським і претендентом на посаду заступника В.Шинкаруком).

С.Ніколаєнко вважає, що пікетування, судові позови, виступи студентів — це просто агонія. Так, це агонія псевдо-міністра, який вчиняє злочини проти системи освіти, навчальних закладів, викладачів і студентів, поширює у пресі, по теле- і радіоканалах очевидну брехню і наклепи. Ніколаєнко усіляко уникає відкритих дискусій. Він навіть не з’явився на засідання Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, який раніше очолював. Це свідчить про рівень його поваги до десятків народних депутатів, а головне — сказати йому на захист своєї протиправної позиції й аморальної поведінки просто нічого.

 

Як уже повідомлялося, Державна акредитаційна комісія своїм рішенням від 26 вересня 2006 року позбавила ліцензій на освітню діяльність низку освітніх закладів — регіональних підрозділів Міжрегіональної Академії управління персоналом. А також рекомендувала Міністерству освіти і науки України відмовити Міжрегіональній Академії управління персоналом у виготовленні 4655 дипломів через начебто «перевищення ліцензованого обсягу та порушення чинного законодавства». Такі рішення ДАК винесла на підставі незаконних перевірок, проведених в інститутах та філіях Академії. На неправомірні дії чиновників ДАК та МОНУ, які здійснювали перевірки, до Господарського суду Києва Міжрегіональною Академією управління персоналом було подано адміністративний позов про оскарження незаконних рішень Державної акредитаційної комісії та наказу Міністерства освіти і науки щодо анулювання ліцензії Міжрегіональної Академії управління персоналом для низки регіональних під­розділів Академії і невидачі дипломів випускникам закладу.

Суд задовольнив клопотання МАУП про забезпечення адміністративного позову. Рішенням суду зупинено дію пункту 2 рішення Державної акредитаційної комісії від 26 вересня 2006 р. про результати вивчення обгрунтованості листа-вимоги від 25.07.06 Міжрегіональної Академії управління персоналом до ухвалення рішення в адмі­ністративній справі. Також зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України від 6 жовтня 2006 р. «Про результати перевірки у Міжрегіональній Академії управління персоналом». До ухвалення рішення в адміністративній справі суд заборонив оприлюднювати будь-які відомості у будь-який спосіб щодо анулювання ліцензій для регіональних підрозділів МАУП будь-якими посадовими особами Державної акредитаційної комісії, Міністерства освіти і науки України, їх органів та третіми особами. Виконання ухвали про забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рі­шень.

Академія подала позов на наклепника до Печерського районного суду Києва, оцінивши особисто його «заслуги» у 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Ніколаєнко направив до суду трьох своїх представників, але коли представник Академії надав суду неспростовні докази наклепницької діяльності Ніколаєнка проти Академії, всі його представники раптово зникли і 2 березня на засідання суду не з’явилися.

Таке саме відбувається і в Дніпровському районному суді Києва, куди з позовами на наклепницькі висловлювання С.Ніколаєнка звернулися близько сотні випускників Академії з вимогою стягти з нього більше 100 тис. грн у відшкодування моральної шкоди. Ніколаєнко не тільки не з’являється до суду, а й усіляко уникає отримувати судові повістки.

Комісія, за участі представників пошти і дільничного, намагалася вручити С.Ніколаєнку повістки, але його дружина відмовилася їх брати, заявивши, що Ніколаєнко у відрядженні, я воно його колишня дружина і нічого брати не збирається. МАУП судиться як з міністром, тож хай несе повістки за місцем роботи. Отакої! Місяць тому, «5-й канал» нам співав про велику любов подружжя Ніколаєнків, а тепер  «vip – дружина» заявляє, що вона зовсім ніяка не «vip» і навіть не дружина.

Звісно, С.Ніколаєнко намагається будь-що уникнути відповідальності за свої брехливі твердження, висловлені на адресу МАУП.

То чому ж він постійно бреше?! Чому ж у нього честь і совість на словах?! Чи не тому, що він як один із керівників Соцпартії втілює в життя відповідні принципи цієї політичної сили?

Впевнені, Український суд винесе Ніколаєнку покарання, яке він заслужив, а українці на майбутніх виборах дадуть належну оцінку тій політичній силі, яку уособлюють такі горе-керманичі.

 

 

Шановний Олександре Івановичу!

Просимо терміново втрутитися в ситуацію, що склалася навколо Академії, яка пов’язана з упередженим недержавницьким ставленням до неї міністра освіти і науки України С.Ніколаєнка і міністра внутрішніх справ Ю.Луценка.

Причиною такого ставлення С.Ніколаєнка до Академії є, на нашу думку, неодноразові критичні статті щодо не­ефективної діяльності Міносвіти і науки та його особисто як міністра, які друкувалися в періодич­них ЗМІ Академії, а та-кож його дій, спрямованих на фактичне знищен­ня системи недержавних вищих навчальних закладів загалом і МАУП зокрема.

Останнім часом Мі­ністерство освіти і науки України посилило репресивні дії проти Міжрегіо­нальної Академії управління персоналом. Це виражається в тотальних упереджених перевірках, якими охоплено практич­но всі відокремлені структурні підрозділи МАУП. З близько тисячі відокремлених структур­них підрозділів ВНЗ перевіряють лише ті, що належать Академії. До того ж деякі з них перевіряють по другому колу протягом року. Під час перевірок грубо порушується чинне законодавство. Пере­віряльників інструктують тільки на висвітлення негативних моментів в діяльності філій МАУП.

Такі ж неправомірні перевірки здійснює і МВС, яке намагається позбавити Академію ліцензій і відкрити кримінальні справи проти її керівництва.

Усе це вкрай дестабілізує обстановку в Ака-демії, робить її нервоз­ною і непередбачуваною. Це не просто недемократично, а й протизаконно. Адже в Академії навчається понад 55 тисяч студентів з 28 країн світу і працює більш як 5 тисяч осіб професорсько-викладацького складу.

Дії С.Ніколаєнка і Ю.Луценка можуть мати надто негативні наслідки і для Академії, і для суспільства, не кажучи вже про долі десятків тисяч людей. Промовистий факт: в одній з філій перевіряльники МОН Ук-раїни тримали співробітників підрозділу МАУП до другої години ночі, щоб, бачте, встигнути скласти акт на засідання ДАКу. Були випадки госпіталізації співробітників навчальних підрозділів Академії.

У багатьох регіонах України, зокрема в Тер­нопільській, Хмель­ницькій, Вінницькій об­ластях, переодягнені міліціонери їздять по квартирах студентів–заочників МАУП, незаконно затримують і опитують їх, задаючи дивні запитання. Наприклад: «Коли і за яких обставин вступили до Міжрегіональної Академії управління персо­налом? Які вступні іспити здавали? Де саме? Коли саме?» Представники міліції часто не пред’являють посвідчень, намагаються отримати від опитуваних осіб копії документів про оплату за навчання, договори і контракти на навчання, дипломи МАУП, отримані під час навчання. Міліціонери незаконно проникають на територію і в приміщення філій Академії без будь-яких документів допитують студентів, порушуючи таким чином конституційні норми і норми законів України. Інструктори провокативно попереджають міліціонерів, що керівництво МАУП будь-якими шляхами перешкоджатиме опитуванню студентів. Це вам приклад діяльності людини з явно ушкодженою психікою (мається на увазі головний міліцейський командир), про що писали ЗМІ.

МАУП є одним з найбільших у Києва платників податків. Діяльність Академії прозора і відповідає чинному законодавству з усією його нормативною специфікою.

Просимо терміново втрутитися, оскільки неконтрольованість дій чиновників від освіти і упереджених працівників МВС може призвести до неконтрольованих процесів і негативних наслідків.

 

Чільник Міністерства Станіслав Ніколаєнко оголосив бойові дії проти недержавних ВНЗ «на всіх фронтах». І ще не встигла вітчизняна система освіти отямитися від масового закриття вищих навчальних закладів та їхніх підрозділів, як міністерство готове вже порадувати всіх черговим «сюрпризом». Очевидно найбільшу «радість» відчують ті випускники ВНЗ, які по закінченню успішного навчання так і не отримають документи про вищу освіту. Найбільший недержавний заклад освіти – Міжрегіональна Академія управління персоналом першою відчула це на собі. Воно й не дивно. Адже не секрет, що своїми діями, направленими начебто на «боротьбу за якість освіти» (до речі, неодноразово оскарженими в судовому порядку та визнаними судами різних інстанцій як незаконні), горе-міністр маскує бажання розправитися з непокірною Академією.

Ще рік тому МОНУ поставило вимогу МАУП та іншим ВНЗ недержавної форми власності змінити організаційно-правову форму діяльності. Після того як Академія в судовому порядку довела неправомірність та абсурдність такої вимоги, Станіслав Ніколаєнко оголосив МАУП війну. Одразу почалися чисельні незаконні перевірки освітньої діяльності закладу, організація замовних депутатських запитів щодо стану справ в окремих навчальних підрозділах МАУП, позбавлення ліцензій та закриття окремих навчальних закладів й їх підрозділів, перешкоди ліцензуванню відокремлених структурних підрозділів Академії.

Тепер же МОНУ вдалося до безпрецедентного звинувачення МАУП у перебільшенні ліцензованих обсягів підготовки фахівців, і на цій підставі цілеспрямовано гальмує своєчасну видачу дипломів випускникам. При узгодженні питання видачі дипломів випускникам 2005-2006 н. р. ДП «Освіта» МОНУ повідомило (в усній формі) про те, що ліміт дипломів за 2005-2006 н. р. Академією вичерпано.

Наважимося звернути увагу міністра Ніколаєнка на деякі моменти, які дають підстави вважати такі дії МОНУ як незаконні.

Слід зазначити, що загальний ліцензований обсяг прийому на навчання в Академії міністерство визначило своєю ліцензією від 10.04.06 р. у розмірі близько 22 тисяч осіб. Але фактичний випуск студентів Академії за останній рік (за встановленим Міносвіти звітним періодом для видачі дипломів) становить трохи більше 14 тисяч (тобто на 8 тисяч осіб менше від встановленого ліцензованого обсягу прийому).

Якщо ж говорити про позаліцензійний «перебір» студентів на окремі спеціальності, напевно це має на увазі міністерство, то пану Ніколаєнко варто було б звернути увагу на те, що між нинішніми законами та нормативними актами, які стосуються системи освіти, та тими, які діяли впродовж 2001 - 2005 рр., існують певні розбіжності.

Про що ж, власне, йде мова? Законодавча база, що регламентувала діяльність вищої системи освіти в період з 2001 по 2005 роки, давала можливість вищим навчальним закладам, зокрема, тим, які не перевищили загальний ліцензований обсяг набору студентів, здійснювати «перебір», звичайно за окремим дозволом і на певні спеціальності. Яке, зрештою, це має значення, якщо ВНЗ не виходить за межі загального ліцензованого обсягу набору студентів. Тепер в закладі, де було зроблено перевищення ліцензованого обсягу студентів на цілком законних підставах, змушені «позичати в Сірка очей» та пояснювати студентам-випускникам, чому вони не отримають дипломи.

Проте, по порядку. Поняття «ліцензований обсяг» введено тільки з прийняттям положення «Про ліцензування освітніх послуг», яке затверджене рішенням колегії МОНУ від 11.04.2002 р. Цим положенням ліцензований обсяг визначено як «максимальна кількість осіб, які можуть бути прийняті на цикл навчання». Таке трактування поняття «ліцензований обсяг» при організації прийому на заочну форму навчання протягом року декілька разів (що дозволяється умовами прийому на навчання, затвердженими наказами МОНУ) дає можливість закладу застосовувати зазначений у ліцензії обсяг для кожної вступної кампанії. Відповідно до рішень ДАК України від 17.12.1996 p., 13.04.1999 р., листа МОНУ від 10.09.2001 р. «Про упорядкування ліцензованого обсягу прийому на навчання» дозволялося не обмежувати загальні   ліцензовані обсяги підготовки за заочною формою навчання. І цей порядок діяв до 12.02.2002 р.

Іншими нормативними документами із питань ліцензування освітніх послуг не обмежувалася кількість студентів на старших курсах (це і поновлення на навчання, і переведення з інших ВНЗ, і продовження навчання на вищому освітньо-кваліфікаційному рівні). Це питання упорядковано тільки з прийняттям 29.08.2003 р. постанови Кабінету Міністрів України «Порядок   ліцензування освітніх послуг». Тому слід взяти до уваги той факт, що значне збільшення кількості випускників у 2005-2006 рр. відбулося за рахунок поновлення осіб, які робили перерву в навчанні, у тому числі і після завершення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні, що передбачено Порядком ліцензування освітніх послуг, затвердженим постановою Kабміну від 29.08.2003 р.

Відповідно до листів-дозволів МОНУ від 04.08.2000 р. та 31.07.2001 р. було дозволено додатковий разовий набір молодших спеціалістів зі спеціальності «Правознавство». Після завершення навчання за освітньо-
кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст у 2003 - 2004 рр. ці випускники продовжили навчання в Академії з III курсу до рівня бакалавра
та спеціаліста. Випуск цих фахівців відбувся у 2005 - 2006 н. р. Але тепер, виходить, що вони вчилися марно?

Нагадаємо міністру й про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 p., який визначає порядок ліцензування й не передбачає встановлення для суб’єктів
господарювання, яким є МАУП, ліцензованих обсягів.

Академією впродовж 2005 року було подано на розгляд МОНУ 35 справ з питань ліцензування спеціальностей у відокремлених структурних підрозділах на загальний додатковий ліцензований обсяг понад тисячу осіб. Проте по цих справах МОНУ затримує прийняття рішення більш ніж на два місяці, цим самим порушує вимоги, передбачені «Порядком ліцензування освітніх послуг».

Таким чином, у зв’язку з неузгодженостями у чинному законодавстві сталася серйозна кризова ситуація з видачею дипломів багатьом випускникам МАУП, які успішно склали всі іспити, у тому числі й випускні іспити державним екзаменаційним комісіям, призначених МОНУ. На 20.07.06 р. випускникам МАУП 2005 - 2006 н. р. з 21 859 осіб загального ліцензованого обсягу та 14 277 фактичних випускників видано лише 9414 дипломів!

У зв’язку з цією ситуацією Академія звернулася до Міністерства освіти та науки України з вимогою терміново розглянути питання про подовження видачі випускникам МАУП дипломів 2005 - 2006 років. У разі невиконання зобов’язань з видачі дипломів, випускники, їхні батьки і Академія звертатимуться до суду з вимогами відшкодувати матеріальні та моральні відшкодування.

Наостанок нагадаємо пану міністру, який так прагне долучитися до європейської системи вищої освіти, що в світі тільки ринок та конкуренція визначають кількість й рівень кваліфікації спеціалістів того чи іншого напрямку. А завдання вузів – їх готувати. І конституційне право кожного громадянина на освіту ніхто у нас поки що не скасовував. Тож дайте, пане міністре, спокій.

Богдан ІВАНІВ

В інтернет-просторі функціонують сайти, які пропонують всім бажаючим отримати дипломи про вищу освіту державного зразка з усіма відповідними ступенями захист-та будь-якого ВНЗ України. Вартість цих шахрайських послуг коливається від 250 (атестат школи чи диплом технікуму) до 1 800 доларів (диплом спеціаліста чи магістра). Пропонується навіть провести фальшивий диплом через архів ВНЗ, що свідчить про широкомасштабну корупцію в системі вищої освіти України. Загальновідомо, що державні ВНЗ беруть хабарі під час вступ-до ВНЗ (іноді вони сягають 15 тис. доларів), в процесі навчання (за здач-заліків та екзаменів), а те пер, виявляється, ще й під час видачі державних дипломів. Це ганебне явище набуло особливого поширення під час керівництва Міносвіти С.Ніколаєнком, який не займається по-справжньому питанням боротьби з корупцією в освітянській галузі.

Діяльність інтернет-сайтів з продажу документів про освіту є особливо дивною, оскільки видача атестатів, дипломів та додатків до них

здійснюється централізовано — Міністерством освіти і науки України через його ДП «Освіта». Тобто, щоб виготовити фальшивий документ про освіту треба або мати корупційні зв’язки з ДП «Освіта», або володіти їхніми інформаційними технологіями. З огляду на останнє звертає на себе увагу діяльність керівника       Державної

інспекції навчальних закладів МОН О.Бурлакова (безпосередньо підлеглого Ніколаєнка). Йому належить цілий автопарк із семи авто, його дорослі діти є засновниками не зовсім прозорих освітянських установ («Цент-інтелектуальних технологій», «Центр освітніх технологій» тощо). Цілком ймовірно, що ці установи мають можливість використовувати інформаційні технології ДП «Освіта», підпорядковані Міносвіти. З огляду на викладене вище просимо:

1) доручити відповідним органам здійснити перевірку організацій, що торгують фальшивими дипломами, та їхні можливікорупційні зв’язки з Міністерством освіти і науки України;

2) переглянути доцільність централізованого порядку видачі всіх атестатів та дипломів(близько 1,5 млн бланків щорічно) через ДП «Освіта», оскільки саме така централізація, на нашу думку, й створює умови для ко-рупції.

 

Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», пункту 3 Положення про порядок реєстрації Національною службою посередництва і примирення висунутих найманими працівниками або профспілкою вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 08.01.2003 року Ка 4 із наступними змінами та доповненнями, Національна служба посередництва і примирення розпорядженням від 30.06.2006 року № 161-р зареєструвала колективний трудовий спір між найманими працівниками Криворізького інституту імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управ­ління персоналом, Житомирського інституту Між­регіональної Академії управління персоналом, Чернігівського інституту імені Героїв Крут Міжрегіональної Академії управління персоналом, Закарпатського інституту імені Августина Волошина Міжрегіональної Академії управління персоналом, Чернівецького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом та Наглядовою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом таку вимогу «зберегти соціально-економічні умови праці та виробничого побуту найманих працівників».

Задля вирішення колективного трудового спору 11.07.2006 року було проведено засідання примирної комісії. Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», Положення про порядок залучення до участі в примирних процедурах з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом НСПП від 05.05.2003 року №178, до участі в роботі примирної комісії було залучено повноважних представників Міністерства освіти і науки України.

11.07.2006 року примирною комісією було прийнято рішення:

«1. Встановити, що вирішення вимог найманих працівників Міжрегіональної Академії управління персоналом можливе лише за участі і сприяння Міністерства освіти і науки України.

2. Звернутися до Національної служби посередництва і примирення з пропозицією, відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», направити свої рекомендації міністру освіти і науки України щодо порядку вирішення колективного трудового спору.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», враховуючи те, що у вимогах найманих працівників Міжрегіональної Академії управління персоналом є питання, вирішення яких відповідно до законодавства належить до компетенції Міністерства освіти і науки України, Національна служба посередництва і примирення 17.07.2006 року надіслала свої рекомендації за
№ 07-06/26-01 Міністерству освіти і науки України.

Міністерство освіти і на­уки України не забезпечило дотримання положень частини 4 статті 16 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», відповідно до яких: «Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки є питання, вирішення яких відповідно до законодавства належать до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний термін і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення».

Однак до цього часу інформація Міністерства освіти і науки України про розгляд рекомендацій Національної служби посередництва і примирення та про прийняті ним рішення сторонам колективного трудового спору Національній службі посередництва і примирення надіслана не була, що суперечить положенням частини 4 статті 16 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Крім того, відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 06.09.2006 року № 6441, Держпідприємництво розглянуло лист АТЗТ «Між­регіональна академія управління персоналом» що­до порушень вимог законодавства у прийнятті рішення про анулювання ліцензії на надання освітніх послуг і вважає наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05.2006 року № 1105-л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації» щодо анулювання ліцензії Міжрегіональній академії управління персоналом для філій та інститутів МАУП таким, який був прийнятий з порушенням вимог Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого постановою Ка­бінету Міністрів України від 29.08.2003 року №1380, та Порядку здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 року № 847, зареєстрованого в Міні­стерстві юстиції України 19 січня 2004 року за № 76/8675.

Враховуючи за­значене вище, задля своєчасного вирішення даного колективного трудового спору та недопущення загострення соціально-трудових відносин у трудових колективах Міжрегіональної Академії управління персоналом, Національна служба посередництва і примирення просить Кабінет Міністрів України доручити Міністерству освіти та науки України забезпечити невідкладний розгляд, відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», рекомендацій Національної служби посередництва і примирення від 17.07.2006 №07-06/26-01.

 

Вважаємо, що своєю «діяльністю» він дискредитує наш уряд не лише в очах освітянської громади, а й міжнародної спільноти. Підставою для таких тверджень є непоодинокі факти грубого порушення міжнародних угод та чинного законодавства України, наведені у звітах Рахункової палати та ЗМІ, а саме:

1. За повідомленнями ІТАР-ТАСС, Світовий банк вирішив призупинити надання Україні кредиту в розмірі 86,6 млн доларів на комп’ютеризацію шкіл та призупинення програми «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», яка була підписана в квітні ц.р. Підставою для такого рішення стали оприлюднені Рахунковою палатою ВР України результати перевірки використання МОН бюджетних коштів, які були виділені на комп’ютеризацію українських шкіл (понад 40% шкіл в Україні досі не мають комп’ютерів). За даними Рахункової палати, відомство соціаліста С. Ніколаєнка з 90 млн грн бюджетних коштів 68 млн грн (або понад 75%) використало неефективно чи зовсім не за призначенням. Наприклад, із запланованих та профінансованих з держбюджету 2 560 навчальних закладів комп’ютерні класи отримали лише 697 (або тільки 27% запланованих).

2. Рахункова палата не раз заявляла про те, що системні порушення в частині використання бюджетних коштів на державні цільові програми Мініс­терством освіти на чолі з С.Ніколаєнком не виправляються, а навпаки — продовжують накопичуватися. У результаті державні заклади освіти «штампують» кадри, яких не потребують державні підприємства та бюджетні організації. Наприклад, 2,1 тис. випускників державних ВНЗ так і не потрапили на роботу в держсектор економіки, хоча на їхню підготовку державою було витрачено 17 млн грн. Наприкінці 2005 р. Рахункова палата знову вказала міністру С. Ніколаєнку на правопорушення та неефективне використання бюджетних коштів в сумі 114 млн грн доходить висновку, що «Міністерство освіти і науки, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері освіти, не виконує покладених на нього чинним законодавством фун­к­цій щодо здійснення державної політики у галузі освіти».

3. Міністерство освіти і науки в 2004—2005 роках допустило правопорушення у використанні ко­штів Державного бюджету України в галузі профтехосвіти на суму 66,8 млн грн. Профтехучилища в цей період перевищили обсяги державного замовлення з прийому в кіль­кості 15 867 осіб, а 2005 року зараховано без обгрунтувань потреби робітничих кадрів понад визначені ліцензійні обсяги 963 учнів. Неналежне виконання МОН під керівництвом С.Ніколаєнка сво­їх повноважень призвело, за висновками Рахункової палати, до непрозорого планування бюджетних коштів та до порушення вимог чинного законодавства. У результаті затверджено за спеціальним фондом кошторисів без економічних обгрунтувань та безпідставно збільшено 2005 року надходжень на суму 9,1 млн грн. Рахункова палата вважає, що «непродуманість і певною мірою некомпетентність управлінських рішень Міністерства освіти і науки щодо оптимального забезпечення регіонів кваліфікованими працівниками сприяли порушенням чинного законодавства, що набули системного характеру».

4. Під час перевірки аудитори Рахункової палати виявили, що внаслідок формування державними замовниками та їхніми підвідомчими ВНЗ III—IV рівнів акредитації обсягів підготовки фахівців з вищою економічною освітою без вивчення потреб економічної галузі витрачено неефективно і з порушенням чинного законодавства 268,7 млн грн, зокрема, щодо підпорядкованих навчальних закладів МОН — 245,1 млн грн.

Перевіркою ефективності використання коштів Державного бюджету на підготовку фахівців з вищою юридичною освітою встановлено порушення чинного законодавства МОН та підпорядкованими йому ВНЗ III—IV рівнів акредитації на суму 107,3 млн грн. Виявлено, що 2,5 млн грн МОН спрямувала на фінансування філій двох своїх ВНЗ, які взагалі не здійснювали підготовку кадрів.

Приблизно те саме відбувається і з іншими напрямами підготовки фа­хівців з вищою освітою у державних ВНЗ. Аудитори Рахункової палати стверджують: нормативна база з формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою є недосконалою, обмежує можливості працевлаштування ви­пу­ск­ників, а отже — неефективна.

5.  Задіяний С.Ніко­лаєн­ком на державні кошти експеримент із зовнішнього тестування випускників середніх шкіл вважається, за багатьма оцінками експертів, ганебно проваленим. При цьому проведені тести не визнавалися ВНЗ, підпорядкованими МОН, як вступні іспити, що взагалі зводить нанівець увесь цей широко розрекламований експеримент та витрачені на нього бюджетні кошти. Водночас, укра­їн­ські школи закриваються (тільки за керівництва С.Ніколаєнка закрито понад 70 шкіл), їм бракує підручників, майже половина з них не має комп’ютерів, у школах здійснюються постійні побори з батьків на ремонти, придбання меблів, а то й просто на хабарі. МОН і в цій галузі освіти демонструє формальний підхід, некомпетентність, байдужість, неефективність та порушення чинного законодавства. Столичний віце-мер з питань гуманітарної політики В.Журавський на відкритому засіданні Київ­ської міської ради публічно звинуватив Міносвіти в незабезпеченні середніх шкіл підручниками (по Україні, за його даними, цей показник коливається на рівні 50%). Мер Донецька О.Лук’янченко також висловив з цього приводу претензії до міністра С.Ні­колаєнка, стверджуючи на своїй прес-конференції, що «школи Донецька забезпечені під­ручниками лише на 70%».

6.  Українська Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, яка об’єд­нує більшість видавництв України, подала на Міносвіти до суду за порушення умов конкурсу з видання підручників. Асоціація представляє інтереси трьох українських видавництв («Просвіта», «Навчальна книга» та «Наш час»), інтереси яких грубо порушило МОН. За повідомленнями УНІАН, на видання підручників для шкіл з Державного бюджету на 2006 р. виділено 150 млн грн, які розподіляє МОН поміж «своїми» видавництвами. Зокрема, названо видавництво «Генеза», що пов’язують з російським капіталом. У численних інтернет-повідомленнях стверджується, що, так би мовити, відкат за розміщення замовлення у видавництві становить 15—20% суми замовлення. Словом, з 150 млн бюджетних гривень можуть бути вилучені 30 млн на «за­охочення» керівникам МОН. І це тільки за один навчальний рік.

7.  За повідомленнями ЗМІ, в державних ВНЗ квітне хабарництво за вступ на бюджетне навчання, в якому задіяні ректори, декани та інші відповідальні працівники вищих навчальних закладів, підпорядкованих безпосередньо МОН на чолі з С.Ніколаєнком. Найбільшими ха­барниками, як стверджують студенти державних ВНЗ, є столичні заклади. Середній розмір хабара у ни­нішніх ВНЗ державної форми власності становить від 5 до 15 тис доларів залежно від престижу спеціальності та самого закладу освіти. На цю обставину Міносвіти, яке зобов’язано жорстко контролювати підвідомчі заклади, звернув свою увагу й віце-прем’єр Д.Табачник.

8.  Дипломи державного зразка і атестати про середню освіту раніше видавали безпосередньо освітянські заклади, вони й відповідали за це, згідно з Кримінальним кодексом України. Нині МОН видає дипломи і атестати централізовано через створене ним дочірнє підприємство «Освіта» і отримує за цю комерційну діяльність кілька десятків мільйонів гривень щорічно. Така новація впроваджувалася, аби унеможливити видачу фальшивих дипломів. Таким чином, всю відповідальність за появу в державі недійсних дипломів Міносвіти взяло на себе.

Водночас в інтернеті діє кілька сайтів (наприклад, diplomy. com. ua., dekan. org., vamdiplom. com та ін.), які за гроші пропонують видати дипломи будь-якого закладу освіти України. Ці дипломи виготовляють на спра­вжніх бланках, з усіма ступенями захисту, з необхідними додатками, що вказує на можливе «супроводження» цих шахраїв
ДП «Освіта» МОН, яке є монополістом на видачу дипломів та атестатів. За окрему плату шахрайські сайти пропонують «провести» фальшиві дипломи через архів будь-якого ВНЗ, що вказує на системну корупцію в галузі державної освіти.

9. У ВНЗ недержавної форми власності I—IV рівня акредитації нині в Україні навчається близько 400 000 студентів, якими опікуються 25 000 професорсько-викладацького складу та 17 000 інших фахівців. Приватні заклади не тільки безплатно готують для держави висококваліфікованих спеці­алістів, сплачують величезні податки, утримують на пристойній зарплаті професорів і доцентів, а й інвестували в державну економіку реальні 1,2 млрд грн. Але міністра С.Ніколаєнка як носія комуно-соціалістичної ідеології дратує, мабуть, саме існування недержавних закладів (за його власним зізнанням, він спромігся знищити 100 ВНЗ). Конфедерація недержавних вищих закладів освіти України у своєму зверненні до Генерального секретаря ЮНЕСКО змушена констатувати, що «в Україні дедалі помітнішою стає цілеспрямована і послі­довна руйнація освіти і науки, передусім у недержавному секторі, особливо з призначенням на посаду міністра освіти і науки представника Соціа­лі­стичної (колишньої Комуністичної) партії, відвертого більшовика Станіслава Ніколаєнка».

10. Найпослідовніша у відстоюванні інтересів недержавної освіти та громадянського суспільства в Україні — Міжрегіональна Академія управління персоналом. Коли Міносвіти на чолі з С.Ніколаєнком вирішило протиправно змінити організаційно-правову форму недержавних ВНЗ та затримали у зв’язку із цим на півроку ліцензування більш як двох десятків спеціальностей і відокремлених структурних підрозділів, МАУП подала судовий позов до Господарського суду Києва. Позовні вимоги МАУП до МОН зазначений суд повністю задовольнив. З часом і сам С.Ніколаєнко офіційно від­мовився від своїх проти­правних вимог.

Однак цькування МАУП С.Ніколаєнком до цього часу не припинилося, і він через організовані ним упереджені перевірки про­­тягнув через ДАК нове протиправне рішення про анулювання ліцензії в деяких структурних підроз­ділах МАУП. На це рішення Національна служба посередництва і примирення України зробила висновок, що причиною трудового спору стали незаконні дії Міністерства освіти і науки України та Державної інспекції навчальних закладів (теж структура МОН) і рекомендувала міністру С.Ніколаєнку припинити дію свого протиправного рі­шен­ня. Своєю чергою, Державний комітет України з питань регуляторної політики вважає, що наказ Міносвіти щодо анулювання ліцензії у п’яти філіях МАУП було видано з пору­шенням вимог чинного законодавства. Отже, якщо Міносвіти не виконає рекомендацій та рішень державних органів, то МАУП знову буде вимушена звертатися до суду, зокрема і з вимогами матеріальних відшкодувань.

Попередні висновки щодо аналізу наведених матеріалів дають підстави нашій громадянській ор­ганізації дійти таких висновків:

1)         діяльність С.Ніколаєнка на посаді міністра освіти і науки призвела до правопорушень та неефективного використання коштів з Державного бюджету України, за оцінками Рахункової палати, на загальну суму понад 570 млн грн;

2)         зазначені пору­шен­ня та нецільове використання бюджетних кош­тів призупинило надходження кредитів Світового банку для комп’ютеризації українських середніх шкіл в сумі 86,6 млн доларів (загальний обсяг кредитування міг би становити 350 млн доларів);

3)         бюджетні та інші порушення сталися, за висновками Рахункової палати, внаслідок невиконання МОН на чолі з С.Ніколаєн­ком чинних законів та інших нормативних актів, формалізму, некомпетентності керівництва, а також невиконання покладених на нього функцій управлін­ня щодо розвитку освіти і науки в Україні.

В освітянській галузі квітне хабарництво, корупція, клановість, безвідповідальність, що призводять до руйнації української освіти і науки та до перетворення України на третьо­розрядну державу.

Отже, запитання до уряду України: чи варто тримати на такій високій посаді некомпетентного чиновника, який за відсутності необхідних здібностей нездатний повноцінно виконувати покладені на нього функції і «діяльність» якого тільки за 1,5 року завдала державі матеріальної шкоди майже на мільярд гривень?

 

Б.БЕЗЗУБ,
президент Федерації юристів України,
кандидат юридичних наук, професор

Про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів)

Я, народний депутат України B.Куйбіда, встановив факт скоєння злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) за таких обставин.

Раніше дипломи державного зразка та атестати про середню освіту раніше видавали безпосередньо освітянські заклади. Вони й були відповідальними за це, зокрема згідно з Кримінальним кодексом України. Нині Міністерство освіти і науки України видає дипломи та атестати централізовано — через створене ним дочірнє підприємство «Освіта» — та отримує за цю комерційну діяльність кілька десятків мільйонів гривень щорічно. Така новація впроваджувалася, аби унеможливити видачу фальшивих дипломів. Таким чином, усю відповідальність за появу в державі недійсних дипломів Міносвіти взяло на себе. Водночас у відкритому та загальнодоступному джерелі інформації — Всесвітній комп’ютерній мережі Інтернет діють кілька веб-сайтів (наприклад, www.diplomy.com.ua, www.dekan.org, vamdiplom.com та ін.), які за гроші пропонують видати дипломи будь-якого закладу освіти України. Ці дипломи виготовляють на справжніх бланках, з усіма ступенями захисту, з необхідними додатками, що вказує на можливе «супроводження» цих шахраїв дочірнім підприємством «Освіта» Міністерства освіти і науки України, яке є монополістом у видачі дипломів та атестатів. Так за окрему плату шахрайські сайти пропонують «провести» фальшиві дипломи через архів будь-якого вищого навчального закладу, що вказує на системну корупцію в галузі державної освіти.

Зокрема на веб-сайті www.diplomy.com.ua розміщено пропозицію з виготовлення фальшивих дипломів українських навчальних закладів, згідно із заявкою замовника (подаю мовою оригіналу):

«Мы занимаемся продажей украинских дипломов, аттестатов и прочих документов. Вы сможете заказать у нас почти любой диплом Украины и, поверьте, наше качество не подведет. Стоимость и сроки выполнения работы зависят от ряда факторов и оговариваются в каждом конкретном случае индивидуально. Обычно сроки изготовления документа зависят от наличия бланков и печатей нужного Вам вуза. За время нашей работы сформировалось достаточное количество бланков и печатей. При поступлении заказа мы сможем изготовить Вам украинский диплом за 1 — 2 дня. Купить диплом вуза или купить аттестат вуза вы сможете легко и без лишних хлопот в нашем центре дистанционного образования «Diplomy.com.ua». Мы предлагаем Вам изготовление дипломов и аттестатов от любого вуза. Покупая диплом о высшем образовании, будь то дипломы по экономике, дипломы по юриспруденции или же по какой-то другой специальности или же это аттестат, Вы открываете себе множество новых перспектив каръерного роста. Скажите себе: «Я сегодня куплю диплом (или куплю аттестат), а завтра мне откроются новые перспективы». А главное, сделайте это именно сегодня! Дипломы вузов по любым специальностям Вы можете заказать прямо на сайте».

Цей веб-сайт адмініструють українські провайдери та реєстратори, контактним телефоном слугує телефон українського оператора. Таким чином злочин скоєно на території України за сприянням конкретно визначених осіб.

Прошу Вас дуже уважно та серйозно підійти до вирішення цієї гострої проблеми та вжити всіх можливих законних заходів до припинення злочинних дій, встановлення осіб, які його вчинили. Якщо ними є працівники Міністерства освіти і науки України, то просимо притягти їх до кримінальної відповідальності.

Про результати розгляду запиту прошу повідомити мене, відповідно до чинного законодавства України.

Сторони заздалегідь були повідомлені про час і місце слухання справи і мали всі необхідні для цього матеріали. Вкотре, без очевидних поважних причин представники відповідачів МОН і ДАК на судове засідання не з’явилися, проігнорувавши вимоги суду, закону та знехтувавши інтересами тисяч людей, які чекають законного, об’єктивного і справедливого рішення суду. За інформацією із Міністерства освіти і науки, все це робиться не тільки з відома, а й за розпорядженням міністра С.Ніколаєнка, який постійно дає своїм підлеглим протиправні вказівки.

Ігноруючи і суд, і закон, С.Ніколаєнко водночас розсилає різні кляузи і пасквілі в державні органи з протиправними вимогами знайти будь-які «порушення» в діяльності Міжрегіональної Академії управління персоналом. До того ж робить це систематично, свідомо, з цілковитим розумінням неправомірності вчинених ним дій. Так, нещодавно замість направити до Господарського суду Києва мотивовані пояснення щодо невиконання Міністерством освіти обов’язків щодо видачі студентам МАУП дипломів, він звернувся до державного Комітету з питань технічного регулювання і споживчої політики з вимогою визнати Академію винною у порушенні прав споживачів — несвоєчасній видачі дипломів студентам, хоча чудово знає, що тільки Міністерство освіти і науки уповноважене видавати відповідні дипломи про вищу освіту.

За інформацією з близького оточення С.Ні-колаєнка, він намагається чинити тиск на органи суду. Робить це і безпосередньо, і за допомогою структур секретаріату Президента Ющенка та деяких комітетів Верховної Ради України, що є неприпустимим. Отож будь-яке звернення державної службової особи в будь-якій формі, яке може бути розцінене як тиск на суд, не тільки підлягає громад-ському осуду, а й передбачає звільнення такого високопосадовця з роботи і притягнення її до кримінальної відповідальності.

Нагадуємо, що Господарський суд Києва 20 листопада 2006 р. виніс ухвалу про забезпечення адміністративного позову у справі № 7/710-А, якою зупинено дію наказу міністра освіти і науки С.Ніколаєнка від 6 жовтня 2006 р. № 2128-л і рішення ДАК від 26 вересня 2006 р., протокол № 2. Відокремлені структурні підрозділи МАУП, які перелічені в цих документах, як і інші ВСП МАУП, діють у повному обсязі відповід-но до чинного законодавства.

Після вашої безвідпо­відальної, протиправної і примітивної за своїм змістом заяви на радіо-ефірі УР-1 про те, що «дипломи МАУП нічого не варті», великій кількості людей стало остаточно зрозуміло: ви людина не­адекватна, а тому не маєте жодних підстав обіймати міністерське крісло, та ще й у галузі освіти і науки.

Пропонуємо вам негай­но вибачитися перед бага­тотисячним колективом МАУП — студентами, ви­кладачами, всіма україн­ськими людьми — за свій наклеп і сьогодні ж доб­ровільно подати у відставку, не чекаючи, коли вас викинуть з міністерського крісла.

Без поваги

 

Господарський суд Києва 26 грудня 2005 року оголосив рішення, яким у повному обсязі задовольнив позовні вимоги Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) до Міністерства освіти і науки (МОН) України.

Нагадаємо, що у жовтні 2005 року Академія подала позов про визнання неправомірними вимоги МОН щодо зміни організаційно-правової форми і відмови в ліцензуванні й акредитації спеціальностей і відокремлених структурних підрозділів.

Позицію МАУП підтримали Головдержслужба України, Український союз промисловців і підприємців, низка юридичних фірм і установ, фахівці в галузі права.

МОН під керівництвом міністра-соціаліста Ніколаєнка, за ініціативою якого і здійснювався тиск на приватні вищі навчальні заклади, усіляко маніпулювало, щоб затягти явно програшну справу, то вимагаючи правової експертизи, то заявляючи, що жодного наказу з приводу зміни організаційно-правових форм не було, то погодившись (лист міністра С.Ніколаєнка від 15.12.05. № 1/12-5121), що вищі навчальні заклади недержавної форми власності можуть діяти у формі товариств.

Водночас на засіданні суду 26 грудня 2005 року представник МОН поставив питання про укладення мирової угоди. Про яку мирову угоду йдеться, якщо незаконно змінено організаційно-правову форму 150 ВНЗ недержавної форми власності? Хто відповість за всі поневіряння цих ВНЗ і багатомісячні знущання над ними? Ми переконані, що міністр-соціаліст С.Ніколаєнко і його заступник з питань вищої (!) освіти М.Степко вчинили злочин проти МАУП і всієї системи недержавної вищої освіти і повинні повною мірою відповісти за це. Залишилося тільки працівникам прокуратури проявити громадянську зрілість і мужність і стати на захист закону і справедливості, незважаючи на зовнішній тиск.

З поінформованих джерел нам стало відомо, що лідер соціалістів О. Мороз, начебто, намагався сам чи з допомогою можновладців вплинути на керівництво Вищого господарського суду України, Апеляційного і Господарського суду Києва, аби вирішити спір на користь С.Ніколаєнка, але судді не піддалися тиску і вирішили справу на основі закону, об’єктивності і справедливості.

Невдовзі Печерський суд Києва почне розгляд справи за позовом МАУП до Ніколаєнка на суму 80 тисяч гривень про захист честі, гідності і ділової репутації. Десятки студентів і випускників Академії подають позови на загальну суму більш як 150 тисяч гривень про захист честі і гідності у зв’язку з тим, що С.Ніколаєнко протизаконно і безпідставно назвав дипломи Академії «нічого не вартими» та з інших підстав. Цілком ймовірно, що таких позовів будуть сотні і тисячі. На черзі - пред’явлення недержавними ВНЗ позовів до МОН і Ніколаєнка у зв’язку з його незаконними діями щодо зміни організаційно-правових форм з відшкодуванням матеріальних збитків і завданої моральної шкоди.

Скільки треба ще часу і доказів, щоб Президент і Прем’єр-міністр України зрозуміли помилковість призначення С.Ніколаєнка на посаду міністра освіти і науки? Скільки ще він повинен зробити негідних вчинків, щоб найвищим посадовцям стала зрозумілою його нефаховість у питаннях вищої освіти і науки. Ніколаєнка треба звільнити негайно, не чекаючи катаклізмів, тим більше, що він є кандидатом у народні депутати України. Досить ганьбити високе звання міністра і державного службовця.

За деякою інформацією перший секретар СПУ Йосип Вінський нібито отримав велику суму грошей від Ізраїлю, щоб за допомогою С.Ніколаєнка і Ю.Луценка «закрити» і знищити МАУП.

Якщо це так, то від С.Ніколаєнка зможе й надалі ще зухваліше порушувати закони України. Тож справа правоохоронних органів - перевірити правдивість такої інформації і припинити правове свавілля  С.Ніколаєнка.

 

За матеріалами газети «Персонал Плюс» http://personal-plus.net/