Кліматичні катастрофи та стійкість інфраструктури: дослідження професорки МАУП Юлії Перегуди у журналі Scopus
Кліматичні катастрофи створюють додаткові ризики для інфраструктурних проєктів, які реалізуються на основі державно-приватного партнерства (ДПП). Повені, посухи, шторми та інші екстремальні природні явища можуть впливати на інвестиційні рішення, реалізацію проєктів і довгострокову стійкість інфраструктури. Взаємозв’язок між кліматичними катастрофами, готовністю країн до адаптації та функціонуванням ринку державно-приватного партнерства дослідили науковці, серед яких професорка Міжрегіональної Академії управління персоналом, докторка економічних наук Юлія Перегуда.
Результати дослідження представлені у статті “Climate disasters and the resilient design of public-private partnerships: Evidence from developing and emerging economies”, опублікованій у 2026 році в міжнародному науковому журналі Environmental Economics. Видання спеціалізується на дослідженні економічних аспектів екологічних процесів і сталого розвитку, виходить у видавництві Business Perspectives та індексується в міжнародній наукометричній базі Scopus.
Над дослідженням разом із Юлією Перегудою працювали науковці з Казахстану та Вірменії, а саме Айгуль Макулбеккизи Бакирбекова та Нарек Кесоян. Також дороботи доєдналися вчені з України: Олексій Захаркін, Володимир Хоманець, Наталія Ковшун та Михайло Пиртко.
Кліматичні катастрофи як виклик для державно-приватного партнерства
Державно-приватне партнерство є одним із механізмів залучення приватних інвестицій до створення, модернізації та експлуатації інфраструктури. Такі проєкти можуть охоплювати транспорт, енергетику, комунальні послуги та інші напрями, важливі для економічного розвитку. Водночас їхня реалізація часто передбачає довгострокові фінансові зобов’язання та залежність від стабільності зовнішнього середовища.
Кліматичні катастрофи можуть спричиняти пошкодження інфраструктурних об’єктів, збільшення витрат, затримки реалізації проєктів і перегляд інвестиційних планів. Особливо вразливими можуть бути країни, які мають обмежені фінансові можливості та недостатньо розвинені механізми адаптації до кліматичних змін.
У центрі уваги авторів -питання про те, як кліматичні потрясіння впливають на активність ринку ДПП, структуру інвестиційних проєктів і здатність держав підтримувати їхню реалізацію. Окремо досліджується роль національної готовності до адаптації та якості регуляторного середовища.
Методологія та масштаб дослідження
Для аналізу автори використали збалансовану панель даних, що охоплює 129 країн за період 2000–2024 років. Дослідницький масив включає інформацію про 8213 фінансово закритих проєктів державно-приватного партнерства з бази даних Світового банку Private Participation in Infrastructure (PPI).
Ці дані було поєднано з показниками готовності країн до адаптації до кліматичних змін, інформацією про природні катастрофи та індикаторами державного управління й економічного розвитку. Зокрема, автори використали індекс Notre Dame Global Adaptation Initiative (ND-GAIN), міжнародну базу даних надзвичайних ситуацій EM-DAT та показники Світового банку.
Для оцінювання взаємозв’язків між кліматичними подіями та активністю ринку ДПП застосовано економетричні методи, зокрема моделі з двосторонніми фіксованими ефектами та пуассонівську модель псевдомаксимальної правдоподібності (PPML). Такий підхід дав змогу врахувати відмінності між країнами та часові зміни, а також дослідити, як різні масштаби кліматичних збитків пов’язані з кількістю та структурою інфраструктурних проєктів.
Як кліматичні катастрофи впливають на інвестиційні проєкти
Результати дослідження показали, що середній рівень збитків від кліматичних катастроф і масштабні події, збитки від яких становили щонайменше 1% ВВП, не демонструють стійкого статистичного зв’язку із загальною кількістю завершених фінансових угод у сфері ДПП. Після катастроф коефіцієнти переважно мали негативне значення, однак у більшості випадків не були статистично значущими.
Водночас автори виявили зміни у структурі проєктів. Після масштабних кліматичних катастроф кількість фінансово закритих проєктів у сфері невідновлюваної енергетики зменшувалася приблизно на 38%. Цей ефект був виразнішим у країнах із нижчим рівнем готовності до адаптації. Водночас для проєктів відновлюваної енергетики аналогічного скорочення не зафіксовано.
Окремо дослідники проаналізували випадки катастрофічних збитків, які становили щонайменше 5% ВВП. Позитивний зв’язок із кількістю проєктів у цій категорії спирався лише на один окремий випадок, тому автори не трактують його як підтвердження масштабного інвестиційного відновлення після катастроф.
Отже, вплив кліматичних потрясінь проявляється не стільки в однозначному скороченні загальної кількості проєктів ДПП, скільки у зміні їхньої структури та умов реалізації.
Якість регулювання як чинник стійкості ДПП
Одним із важливих результатів роботи стало визначення зв’язку між якістю регуляторного середовища та активністю ринку державно-приватного партнерства. За оцінками авторів, підвищення показника якості регулювання на одне стандартне відхилення пов’язане зі збільшенням імовірності фінансового закриття проєкту ДПП на 12,6 відсоткового пункта. Також із цим поліпшенням пов’язаний приблизно на 131% вищий обсяг інвестицій.
Ці результати вказують на важливість інституційних умов для реалізації інфраструктурних проєктів. Наявність зрозумілих регуляторних процедур, передбачуваних правил та ефективних механізмів державного управління може відігравати суттєву роль у підтриманні інвестиційної активності.
У статті також розглянуто приклади Вірменії, Казахстану та України. Ці країнові профілі доповнюють кількісний аналіз і демонструють значення інституційних чинників у формуванні умов для реалізації проєктів ДПП.
Практичне значення дослідження
На основі отриманих результатів автори визначають два важливі напрями підвищення стійкості програм державно-приватного партнерства: зміцнення регуляторного середовища та формування резервного портфеля підготовлених проєктів.
Посилення якості регулювання може створювати сприятливіші умови для залучення приватного капіталу та реалізації інфраструктурних ініціатив. Водночас наявність підготовленого резерву проєктів дає змогу підтримувати інвестиційну діяльність у періоди після кліматичних катастроф, коли реалізація нових ініціатив може ускладнюватися.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно розглядає стійкість ДПП не лише через обсяг фінансування або масштаби пошкоджень інфраструктури, а й через інституційну спроможність держави підтримувати інвестиційні процеси. Отримані результати можуть бути корисними для аналізу державної політики у сфері інфраструктурного розвитку, кліматичної адаптації та залучення приватних інвестицій.
Водночас виявлені статистичні зв’язки не слід трактувати як автоматичний доказ причинно-наслідкового впливу регуляторних змін на обсяги інвестицій. Автори досліджують взаємозв’язки на основі міждержавних даних, а результати для конкретної країни потребують урахування її економічних та інституційних особливостей.
Дослідження та Цілі сталого розвитку МАУП
Тематика наукової праці пов’язана з кількома Цілями сталого розвитку, зокрема Ціллю 13 -Боротьба зі зміною клімату (Climate Action), Ціллю 9 -Промисловість, інновації та інфраструктура (Industry, Innovation and Infrastructure), Ціллю 16 -Мир, справедливість та сильні інституції (Peace, Justice and Strong Institutions) та Ціллю 17 -Партнерство заради сталого розвитку (Partnerships for the Goals).
Ціль 13 безпосередньо пов’язана з дослідженням кліматичних катастроф, готовності країн до адаптації та необхідності врахування кліматичних ризиків під час планування інфраструктурних інвестицій. Робота порушує питання стійкості економічних та інституційних механізмів до наслідків кліматичних змін.
Ціль 9 відображена через аналіз інвестицій у транспортну, енергетичну та іншу інфраструктуру, а також умов, необхідних для її надійного функціонування. Дослідження розглядає державно-приватне партнерство як один із механізмів фінансування та розвитку інфраструктурних проєктів.
Ціль 16 стосується якості регуляторного середовища та інституційної спроможності держави. Результати роботи підкреслюють значення передбачуваних правил і ефективного управління для підтримання інвестиційної діяльності в умовах кризових подій.
Ціль 17 пов’язана з основною тематикою дослідження -взаємодією державного та приватного секторів. Аналіз механізмів ДПП демонструє роль партнерства у фінансуванні, реалізації та підтриманні інфраструктурних проєктів.
Зв’язок із Цілями сталого розвитку визначається тематикою та результатами наукової роботи. Стаття не вимірює безпосередній внесок конкретних проєктів у досягнення цих цілей, однак її висновки можуть бути використані для подальшого дослідження кліматичної стійкості інфраструктури та механізмів державного управління.
Бібліографічні дані публікації
Бакирбекова А. М., Кесоян Н. М., Захаркін О., Хоманець В., Ковшун Н., Пиртко М., Перегуда Ю. (2026). Climate disasters and the resilient design of public-private partnerships: Evidence from developing and emerging economies. Environmental Economics, 17(3), 204–227. Business Perspectives.
Повний текст статті: https://businessperspectives.org/images/pdf/applications/publishing/templates/article/assets/25161/EE_2026_03_Bakirbekova.pdf
