Міжрегіональна Академія управління персоналом

«Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет - це людина. Насамперед. А людина - це, насамперед, добродій. Якби було краще життя, я б вірші не писав, а - робив би коло землі... Зневажаю політиків... Ціную здатність чесно померти.»

Ці слова належать Василю Стусу - українському поету, критику, публіцисту, члену Української Гельсінської групи. У 2008 році виповнюється 70 річниця з дня народження письменника.

7 лютого у Міжрегіональній Академії управління персоналом зібралася студентська громада, аби вшанувати його память, і тому запросили людей, котрі допомогли привідкрити таємницю таланту Василя Стуса - Поета і Людини.

На свято завітала і Катерина Іларіонівна Криворучко - провідний науковий співробітник Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України, кавалер ордена Святої Великомучениці Варвари. Авторка меморіальної зали Василя Стуса у Музеї літератури розповіла про маловідомі факти з життя поета, цитувала його незабутні твори.

Пісні на вірші Василя Стуса для громади виконала Олена Голуб - лауреат премії ім. Василя Стуса, лауреат Всеукраїнського фестивалю ім. Олени Теліги.

Самі студенти інститутів та технікуму МАУП також взяли активну участь у літературному вечорі, вони підготували улюблені вірші з неповторного поетичного доробку Василя Стуса:

Анна Фурман подарувала слухачам вірш «Останній лист Довженка», Артур Янгаличев натхненно продекламував поезію «Біля церкви святої Ірини», Ірина Тубальцева прочитала відомий твір «На колимськім морозі калина...», а Анастасія Кирик зворушила поезією «Терпи, терпи…...»

Власний вірш на честь Василя Стуса прочитав  Анатолій Андрійович Славута-Логвиненко - поет, член Національної спілки письменників України.

ВАСИЛЮ СТУСУ Невільник правди і свободи, Борець жертовний проти зла,  Страждав і жив ти для народу -  І доля славу принесла. Та що в тій славі? Лицедії Взяли її як прикриття Свого відступництва. Й надії -Твої високі і святії - Звели в ніщо без каяття. Вкраїна наша у тенетах Брехні, запроданства, свавіль. І твій - великого поета - Лише примноживсь гнів і біль. У кримінальних влада братій І злодії - вожді-отці. І нова сила демократій, Як і раніше - в кулаці. Народ всього й себе позбувся, Всліпу шукаючи мети... Нам треба ти. Нам треба Стуса, Який сказав би так, як ти!