Міжрегіональна Академія управління персоналом

(Доповідь на ІІІ позачерговому з’їзді УКП 7 грудня 2005 року)

Українці ще задовго до своєї Національної революції 2004 року знали, що вони на президентських перегонах будуть виступати не стільки «за», скільки «проти»: проти відверто злочинного режиму Кучми з його таким же відвертим єврейсько-олігархічним оточенням. Тому будь-який кучмівсько-єврейський ставленик (не тільки Янукович) був приречений на програш, а його супротивник, відповідно, – на перемогу. Тим більше, що Ющенко активно декларував разом з Тимошенко національно-зрозумілі та національно-привабливі речі. З перемогою Ющенка та його «команди» українці сподівалися, перш за все, на те, що:

• Кучма, його єврейсько-олігархічне оточення та найбільш помітні кучмісти постануть перед українським судом і понесуть заслужене покарання;
• відбудеться повернення до державної власності вкраденого олігархами майна, а всі співучасники злочинної приватизації притягнуті до кримінальної відповідальності;
• загальнодержавні телеканали будуть, нарешті, вирвані з рук організованого єврейства та почнуть працювати на весь Український народ, а не тільки на окрему нацменшину;
• в паспортах громадян України з’явиться запис про національність, а ідентифікаційні антихристиянські коди будуть скасовані;
• в Україні запанує державна мова, розквітне національна культура, до влади прийдуть українці і державотворча титульна нація розпочне свій потужний поступ в омріяне майбутнє.

Всього цього, як ми знаємо, не сталося. І статися, при відомому сьогодні оточенні Президента Ющенка, не могло. На найвищі державні посади були призначені представники все того ж організованого єврейства, або пов’язані з ним особи. Тобто одних єврейських зверхників замінили на інших, які, як і при Кучмі, продовжили пограбування України, що і вибухнуло черговими корупційними скандалами. І знову – жодного покарання!

«Постпомаранчевий» уряд та «нові» ЗМІ

Ніяких суттєвих змін не може принести із собою і уряд Єханурова, тісно пов’язаного із зловісним кучмізмом, при якому він обіймав посади голови Фонду держмайна, віце-прем’єра та заступника Медведчука у президентській адміністрації.

Віце-прем’єр Безсмертний, що залишився від першого «помаранчевого» уряду, і сьогодні нічим не займається, крім своєї комісарської роботи в НСНУ, який вже влучно прозвали у народі «несунами». Цей чиновник, на моє переконання, повинен повністю повернути свою 20-ти тисячну «зарплату» до Держбюджету за всі місяці своєї імітаційної діяльності в уряді. Теж саме, думаю, стосується і іншого «безпортфельного» віце-прем’єра Рибачука, який спочатку провалив «євроінтеграцію», а сьогодні продовжує шкодити на посаді керівника президентського секретаріату. Чого тільки вартий пасаж із наданням у Верховну Раду протягом кількох всього годин одразу двох кандидатур на посаду генпрокурора!

Непрофесійність Рибачука не варта багатотисячної щомісячної оплати з народної кишені, як і робота президентської прес-секретарки Геращенко, яка вже встигла призначити своєю першою заступницею рабиновичиську креатуру Мудрак, чим повністю підтвердила спрямованість своїх справжніх симпатій. Зрозуміло, що при такій симпатизуючій організованому єврейству прес-секретарці не варто очікувати українізації ЗМІ. Навпаки, навіть такі телеканали, як «5-й», ТРК «Київ», УТ-1,  що завжди робили вигляд про свою вимушено приховану українськість, відмовились висвітлювати хід Міжнародної наукової конференції «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів», яка проходила в МАУП 25 листопада ц.р. Вочевидь, перелякалися назви. І це в той час, коли парламенти різних країн приймають рішення про визнання Українського Голодомору навмисно організованим геноцидом. А хто ж його організував, як не єврейсько-більшовицький режим?

Відмова начебто «українських» телеканалів (до єврейських організатори згаданої конференції і не звертались) донести до українських людей кричущу правду про загибель мільйонів співвітчизників, зайвий раз вказує на антиукраїнське засилля на телебаченні та інших ЗМІ, які свідомо і нахабно порушують міжнародне та українське законодавство про свободу слова і думки, право кожної людини на свободу переконань. Таке становище не могло би бути за української влади і воно є викликом не тільки нам, сьогоднішнім українцям, а й всім тим десяткам загиблих наших родичів за часи єврейсько-більшовицького режиму.

Характерним прикладом до цього є призначення на Перший національний канал «УТ-1» такого собі Докаленка, якого також пов’язують з Рабиновичем та з організованим єврейством, а також вказують на його недовченість і погане володіння державною мовою.

Це не уряд, це – його імітація

Недовченість, некомпетентність, непрофесіоналізм, – це сьогодні найбільш виразна риса можновладців, помножена на їхню таку ж виразну неукраїнськість. В українському уряді працюють сьогодні різноманітні юдео-ліберальні та сіоно-соціалістичні покруги і немає майже жодного національно-свідомого, патріотично-налаштованого українця. Віце-прем’єр з гуманітарних питань Кириленко просто ходить на роботу; неголений міністр оброни Гриценко, два роки провчившись в Міністерстві оборони США, шаленими темпами звільняє Україну від її армії; міністр транспорту Бондар вважається лише «наглядаючим» від Червоненка, міністр юстиції Головатий (якого давно вже звуть в народі «Голубоватий») «підпрацьовує» рядовим адвокатом у районних судах, міністр охорони здоров’я Поляченко, спійманий на передачі заповідних державних земель організації свого батька.

Про міністрів-соціалістів взагалі важко говорити серйозно, оскільки призначення Луценка міністром внутрішніх справ, а Ніколаєнка міністром освіти – це щось на зразок чорного гумору. Проти Ніколаєнка, наприклад, Рівненський суд намагається порушити кримінальну справу за його правове невігластво, а група народних депутатів вимагає провести розслідування корупційної діяльності ще одного соціаліста – міністра з аграрних питань Баранівського.

Все це вказує на глибоку кризу влади, коли на вищі державні посади потрапляють не то що кращі, а, навпаки, відверто слабкі особистості, які не здатні в повному обсязі виконувати покладені на них обов’язки та в силу своєї об’єктивної обмеженості можуть привести країну до хаосу. Модель «керованого хаосу», що була розроблена в надрах ворожих до людства структур, апробована на багатьох країнах і сьогоднішній кричуще невідповідний склад уряду вказує на велику вірогідність застосування в Україні саме цієї жахливої моделі.

Політичні технології чужинців

Сьогодні знову відпрацьовується сценарій навмисного провокативного зіткнення українського сходу та українського заходу, для чого штучно створюється враження про існування начебто тільки двох головних блоків – НСНУ та «Регіонів». Це ми вже неодноразово проходили раніше, але зараз замість Кучми і Симоненка протиставляють блоки Ющенка і Януковича. І той, і другий своїм найближчим оточенням демонструють відверту зневагу до представників Української титульної нації. Наприклад, в керівництві НСНУ (зараз Блок Ющенка «Наша Україна») залишились Порошенко, Червоненко, Жванія, Мартиненко, Третьяков та інші єврейські багатії, які фінансували свій блок за гроші міжнародного афериста Березовського. А згадайте хто найголосніше серед «регіоналів» репетував на сепаратистські теми разом з Лужковим та Кобзоном – теж не українці, а все ті ж представники єврейства: Кушнарьов, Кириченко, Йоффе, Губерна, Колесніков тощо. Тому і немає ніякої визначеної ідеології у НСНУ та «Регіонів», оскільки основа цих двох блоків є відверто неукраїнською та однаково просіоністською.

Між НСНУ та «Регіоналами» нишпорять інші сіоно-соціалістичні та юдео-ліберальні угрупування на кшталт СДПУ(о), СПУ, БЮТ, Блоку Литвина, які намагаються видати себе за начебто «третю силу». Але що це за «сила» стає зрозумілим, коли дізнаєшся, що БЮТ фінансує єврейський олігарх Коломойський, а його керівництво представляють одіозні Бродський, Турчинов та Фельдман. Коли Блок свого імені очолює затятий кучміст Литвин, також пов'язаний з єврейством, а в його фракції працює земляк та «колега» Фельдмана Гіршфельд. Про СДПУ(о) і так вже всім відомо. На величезні кошти, яких просто не може бути у чесних українців, вказує небачений розмах реклами соціалістів Мороза та «народників» Литвина. Всі ці партії і блоки діють як звичайні «політичні підприємства», щедро засіваючи електоратне «поле», щоб зібрати більший «врожай» у вигляді парламентських та міністерських крісел. Але що це дає Україні і українцям?

Пожвавились і усілякі псевдопатріотичні рухи, які намагаються народні прагнення до національної влади, використати у своїх власних інтересах. Серед таких угрупувань називають «народний рух» Бойка, «блок патріотів» Грабара, «партію патріотичних сил» Зінченка, «пору» Каськіва, «пору» Свистовича та деякі інші, керівники яких також переважно належать до організованого єврейства. Мета подібних  політичних проектів – збити людей з пантелику, привабити їх своїми гаслами, розбити національні українські сили та максимально зменшити представництво у парламенті справжніх українських патріотів. Саме їхніх представників будуть показувати по телевізії у різноманітних «патріотичних» акціях, що і є головним підтвердженням нещирості подібних політичних утворень – їхніх назв, промов та гасел.

Що ж робити? Бути розумнішими за них, виявляти брехню, відчувати приховану неукраїнськість і підтримувати надійні національні сили, які не тільки словами, а й постійними ділами стверджують свою українську патріотичну налаштованість та відвагу. Краще взагалі з 1 грудня по 31 березня вимкнути свої телевізори, оскільки в Україні не залишилось жодного українського телеканалу. Читайте відомі вам українські газети, спілкуйтеся один з одним, збирайтеся в національно-свідомих організаціях та рішуче викривайте чужинських провокаторів. Вибори 2006 року – це велика битва за Україну, за її українську владу і українське майбутнє, це битва за кожного з нас і за наших дітей. Ми повинні перемогти!

Конкретні кроки

Українська Консервативна партія створює політичний блок з Українською Національною Асамблеєю Юрія Шухевича. ВО «Свобода» Олега Тягнибока вирішила йти на вибори самостійно, але вони залишаються нашими ідеологічними побратимами. Блок пропонується назвати «Бог і Україна понад усе!». В цій назві закладені головні для нас речі – Бог, Україна, а запропонована модель гетьманської влади виступає як інструмент розбудови національної Держави – Української України. Парламентсько-президентський устрій, що був закладений у «конституційну реформу» Кучми-Медведчука, є гибельним для нашої молодої Держави і може привести до її штучного розколу, як це вже було зроблено в Чехословаччині та Югославії. Сьогоднішнє зумисне послаблення державної влади, призначення на міністерські посади невідповідних їм людей, невиправдано швидке скорочення армії, кадрова «чехарда» в українських спецслужбах – все це є очевидною підготовкою до введення парламентського устрою, який остаточно позбавить державну владу необхідної їй сили.

Ми вважаємо, що розвиток Української Держави потребує відповідальної національної влади з відповідними повноженнями, яку найкраще уособлює інститут гетьманства. Сьогоднішній Президент України В.Ющенко ще має можливість зректися свого неукраїнського оточення, спертися на українські патріотичні сили та провести всенародний референдум на підтримку такої конституційної реформи, яка потрібна українцям, а не Кучмі, Медведчуку і нинішньому парламенту, де 45% складають представники єврейства. Консерватори та всі інші українські патріоти готові підставити Президенту в цій важливій справі своє плече. Але чи готовий до цього Президент?

Блок УНА – УКП «Бог і Україна понад усе!» відстоюватиме наступне:

• пріоритетність духовних цінностей етнокультурного розвитку українства, створення необхідних умов для об’єднання православних українців в єдиній помісній національній Церкви, яка буде підпорядкована тільки Богу і яка буде побратимською для всіх українців, оскільки всі ми є дітьми однієї матері – України;
• захист життєвих інтересів та потреб Української титульної нації, переважне її представництво у всіх сферах суспільного буття, передусім, у владних структурах, засобах масової інформації, культурі і освіті, фінансово-економічній сфері;
• створення умов для «Українського прориву» за рахунок різкого збільшення народжувальності українців, їх освіченості та заможності, повного використання всього потенціалу України для Української нації, а не для її чужинських поневолювачів та паразитуючих зайд.

Хто проти?

Зусилля Української Консервативної партії (УКП), Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП), інших патріотично-налаштованих організацій, що ведуть по суті національно-визвольну боротьбу за Українську Україну, зустрічаються з оскаженілою люттю всіх антиукраїнських сил. Це, перш за все, різноманітні єврейсько-расистські організації, які очолюються або підтримуються одіозними особами. Прикметно, що всі вони, без жодного виключення, неодноразово і прилюдно звинувачувались у різних ЗМІ в різноманітних злочинах, деякі з них – навіть в убивствах. Майже всі вони – громадяни Ізраїлю, де, вочевидь, саме такі люди найбільш потрібні. Але в нормальному суспільстві шахраї, крадії, вбивці, що жирують за рахунок паразитичної злочинної діяльності, завжди вважалися маргіналами, люмпенами, покидьками. Їхнє місце на узбіччі суспільного життя. І тільки в періоди важкої хвороби суспільства його покидьки починають з’являтися на телеканалах, очолювати злочинно-расистські угрупування та навіть отримувати державні нагороди. Це все кричущі симптоми наших сьогоднішніх негараздів.

З люмпенами, зазвичай, об’єднуються інші люмпени, яких ріднить загальна ненависть до людства, що і була головною причиною всіх сіоно-соціалістичних заколотів під назвою революцій. Тому і не дивно, що сіоністські оскаженілі напади на МАУП та УКП з такою ж ненавистю підтримав і сьогоднішній освітянський міністр-соціаліст Ніколаєнко, підтверджуючи зайвий раз відому тезу про те, що сіонізм та марксизм є ідеологічними близнюками.

Метою цієї агресивно-чужинської кампанії є, по-перше, нищення потужного оплоту українства – МАУП, а, по-друге, недопущення УКП до парламентських перегонів. Цю мету «вибовтали» вже і ізраїльська послиця, і ізраїльський МЗС, для яких, очевидно, розвой українського природного патріотизму становить смертельну небезпеку, оскільки вони давно запланували в Україні не тільки єврейську приватизацію національних багатств, а й єврейську реституцію. До того ж їм зовсім не потрібно, щоб МАУП та УКП розповідала правду про єврейський расизм у формі сіонізму, про єврейсько-більшовицький режим, про вчинені їм українські голодомори-геноциди, про єврейське засилля в сьогоднішній владі, фінансах та ЗМІ.

Але ці богоборчі креатури не розуміють великої і світлої сили Православ’я, оплотом якого завжди була і є Україна – прабатьківщина Трипільської працивілізації та всієї індоєвропейської культури – найбільшої окраси всього сучасного світу. Її сила непереможна, оскільки вона виходить від Бога, який тільки до певного часу попускає беснування різноманітних богоборчих покидьків. Тому ми обов’язково переможемо, це – тільки питання часу. Максимально наблизити цей час є головним завданням кожного українського патріота. То ж – до роботи!

Георгій ЩОКІН,
президент МАУП
та голова Української
Консервативної партії