Міжрегіональна Академія управління персоналом

Нещодавно в осередку знань, у  Міжнародному бібліотечно–інформаційному центрі імені Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом відбувся урочистий захід, присвячений Міжнародному Дню рідної мови. Академія завжди запрошує на розмову зі студентством цікавих людей з різних сфер життя. З нагоди Дня рідної моди такою гостею стала відома українська поетеса, публіцист, фольклорист, етнограф, автор 16 книг, в тому числі для дітей, член Національної спілки письменників України Наталія Поклад., яка завітала 21 лютого на зустріч зі студентами першого та другого курсу Економіко-правового технікуму. Але перш за все, Наталія Іванівна – справжній митець слова, її вірші наповнені ніжністю до природи, добротою до людей, любов’ю до життя. Її велике жіноче серце, наповнене любов’ю, шепоче їй душевні рядки віршів. Читаючи її поезію збагачуєшся духовно, в душі народжуються багато емоцій та розуміння людського буття з найтоншими його проявами.

На уроці літератури поетеса привітала усіх з весною, яка вже скоро знову царюватиме на теренах країни, та побажала оновлення в усьому з її приходом.

З весняним настроєм та сонцем крізь призму лютневих бурульок Наталія Поклад  розказала про свою життєву стежку та її становлення як поета. Але найкращим оповідачем  долі поетеси стали її вірші, які вона зачитувала протягом зустрічі, перериваючись на запитання студентів та на свої відповіді.   

Гостя розказала про те, що її турбують соціальні, національні та політичні процеси, які відбуваються в країні, а також про вічне питання кар’єри та особистого життя: «Сьогодні інші часи, стало популярним таке віяння як фемінізм. Але як і усе в житті, воно має два боки. Невідомо, що краще, гроші та кар’єра, чи сімейне життя. Я завжди вагалася між двома берегами цієї дилеми, але обирала те, що було ближче для мого серця».

Також Наталія Іванівна розказала про вічне питання чоловічого та жіночого  і закликала вирішувати цю дискусію на принципах любові.

Під кінець зустрічі поетеса побажала усім мати полум’я у серці, щоб воно ніколи не згорало, а додавало у цей світ іскорки любові, світла та доброти.