Міжрегіональна Академія управління персоналом

ВИСОКОДОСТОЙНІ ГОСТІ ТА ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ!

Сьогодні ми проводимо в стінах МАУП вже четверту міжнародну наукову конференцію, присвячену вивченню голодоморів-геноцидів Українського народу. Тема цьогорічного нашого наукового зібрання «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів».

Чому саме жовтневий переворот 1917 року, згодом названий більшовиками «Великою жовтневою соціалістичною революцією», насправді заслуговує іншої назви – «єврейсько-більшовицький»? Бо, з одного боку, провідна роль у цій соціалістичній революції належала етнічним євреям, а з іншого – її ідеологією був сумнозвісний більшовизм. Наприклад, широко відоме означення гітлерівського режиму як «німецько-фашистський», і ніхто не звинувачує дослідників та публіцистів у якомусь вигаданому «антигерманізмі» або «германофобії», оскільки йдеться про констатацію загальновідомого історичного явища. Теж саме повинно стосуватися і визначення «єврейсько-більшовицький режим».

Судіть самі. Найвпливовішими організаторами цього державного перевороту були виключно етнічні євреї, зокрема:

• Володимир Ілліч Ульянов-Ленін (по матері Бланк) – голова більшовицької партії та уряду;
• Лев Давидович Троцький (Бронштейн) – голова так званої Революційної військової ради більшовицької республіки, його заступник – Ефраїм Маркович Склянський;
• Лев Борисович Каменев (Розенфельд) та Яков Михайлович Свердлов – голови Центрального виконавчого комітету держави більшовиків в 1917 – 1919 роках;
• Григорій Євсеєвич Зінов’єв  (Родомисльський) – голова Виконкому Комінтерну – міжнародної більшовицької  структури;
• Фелікс Едмундович Дзержинський, В’ячеслав Рудольфович Менжинський, Йосип Станіславович Уншліхт, Мойсей Соломонович Урицький, Генріх Григорович Ягода – керівники злочинної ЧК – головного карального органу більшовиків.

Той же національний склад керівництва мали комуністичні рухи Німеччини та Угорщини, де в 1919 році також шляхом збройного заколоту були створені «совєцькі республіки». Це Роза Люксембург, Карл Лібкнехт, Клара Цеткін, Лео Іогіхес, Бела Кун, Матіас Ракоші (Розенкранц) та інші. Загалом, в 1920 році, судячи по офіційним більшовицьким публікаціям, з 545 членів керівних партійних та урядових інстанцій більшовицької Росії 447 були євреями (тобто понад 80 відсотків). Все це вказує на більшовизм як на єврейську тоталітарну етнократію, що несе відповідальність за організацію: масових заворушень та громадянську війну 1917-1922 років, голодоморні геноциди Українського народу в 1922-1923, 1932-1933 та в 1946-1947 роках, а також масовий терор  та небачені за своїми масштабами репресії мирного населення, насильницьке переселення цілих народів та винищення великих груп людей за соціальними та національними ознаками. Загальні людські втрати від єврейсько-більшовицького іга  становлять не менше 50 мільйонів безвинних людей!

Рушійною силою єврейсько-більшовицького тоталітаризму була РСДРП (б) – Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків), яка після так званої «Великої жовтневої соціалістичної революції» перетворилася на Всеросійську комуністичну партію (більшовиків), а остання – на Комуністичну партію Радянського Союзу. Таким чином, сьогоднішні есдеки, соціалісти і комуністи, що об’єднані в Україні в соціал-демократичні, соціалістичні і комуністичні партії, є безпосередніми наступниками єврейсько-більшовицької тоталітарної ідеології і повинні розділити відповідальність за всі злочини своїх попередників. Свій внесок в цю необхідну справу по відновленню історичної справедливості внесе, я переконаний, і наше сьогоднішнє поважне зібрання.

Бажаю всім успіхів та громадянської відваги, оскільки демократія, свобода думки і слова, права людей на правду та відновлення справжньої історії ніколи самі по собі не приходять!