Міжрегіональна Академія управління персоналом

Бо ж наша мова – як чарівна пісня, Що вміщає в собі палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи радної землі. А пісня – це найдобірніші, найвиразніша мова.

Павло Тичина

Мова народу – кращий, що ніколи не в‘яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя. У музиці одухотворяється весь народ і вся його батьківщина. У світлих, прозорих глибинах мови відбивається уся історія духовного життя народу. У музиці втілюється небо вітчизни, її сонце, повітря, широкополі лани, гори і долини, ліси й ріки, бурі й грози – весь той глибокий, повний думки й почуття голос рідної природи. Мова, музика і мистецтво – найважливіші, найбагатші і найміцніші ланки, що з’єднує ланцюг поколінь в одне велике історично живе ціле.

Справжнє свято єднання чарівної музики та співучої рідної мови подарували студентам, викладачам та гостям нашої Академії  знані митці – істинні перлини духовної скарбниці України.

Василю Григоровичу, ми раді вітати Вас знову в стінах Академії, проте сьогодні Ви не самі?

Ви завжди мене бачите і на День знань, і на Покрову, але, звичайно, я радий виступати не один, а зНаціональним Академічним оркестром народних інструментів України під художнім керівництвом народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, професора Віктора Гуцала. Такого концерту Ви більше ніде не почуєте.

Це, можна сказати, ваш дебютний спільний виступ в Академії?

Так, це дійсно перший наш спільний виступ в стінах Академії, проте це вже сімдесят перший концерт із двохсот, які планується провести по всій Україні до двохсотріччя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – до 9 березня 2014 року. Кожен концерт, кожен виступ, кожна виконана нами композиція – це крок назустріч Україні та її синам, народу. Ми йдемо туди, куди сказав Тарас: в Україну.

Чи важливим для сучасної молоді є подібні концерти?

Так, дуже важливими. Знаєте, зараз і у Національного Академічного оркестру народних інструментів, і у Національної Капелли бандуристів майже щодня концерти. Нещодавно у мене був виступ в 797 дитсадку, де навчається мій онук, Михайло. З директором ми домовились так: перший відділ готую я, другий – діти. Як вони виступали, як вони танцювали гопак. Музика – це наша українська душа, тому без неї молодому поколінню ніяк не можна, та й держави тоді не буде.

 Вас з Академією багато чого об’єднує, адже Ви були керівником Українського культурно-просвітницького центру, сумуєте за тими часами?

Так, тоді вперше в Академії ми зібрали виставку Марчука, відкрили кіноконцертний зал „Україна”, ще коли я тут працював. Багато було зроблено. Возили дітей на екскурсії… Ми й зараз підтримуємо тісні зв’язки з Академією: як тільки мене запрошують – беру кобзу, беру ліру і сюди співати, грати…

До речі про “грати”: диригентом оркестру на дебютному концерті в Міжрегіональній Академії управління персоналом був лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів виконавців і диригентів, лауреат конкурсу баяністів у м. Івано-Франківськ, фіналіст Першого міжнародного конкурсу диригентів ім. С.Турчака Корінь Іван Леонідович.

Програма „Уклін тобі, Тарасе!”, присвячена ювілею Кобзаря, всеукраїнська, як сприймаються виступи в різних куточках України?

Україна у нас одна, нероздільна. Радує, що очі горять, особливо у дітей! Слухають, цікавляться. Де б я не був. І Академія завжди тепло й радісно зустрічає. Цього разу вирішили виступити разом із оркестром під делегування Івана Кореня.

Іване Леонідовичу, як Ваші враження від концерту, як Вас зустріли в МАУПі?

Теплий зал, теплий прийом. Нам дуже сподобалося виступати перед студентами, адже це такий вік, що в них все ще попереду: життя тільки починається. Дуже хороший зал, гарна акустика. Причому як для нас, професійних музикантів, можу сказати що така акустика трішки лікує душу. Сподіваємося, що не залишили нічиє серце порожнім.

Міжрегіональна Академія управління персоналом один з небагатьох вищих навчальних закладів, який дає змогу студентам доторкнутися до мистецтва піклується про розвиток та підтримку української культури, мистецтва, оберігаючи та плекаючи історію нашої славної держави. І це важливо, адже, як сказав П. Антокольський, «пам’ятьі дбайливість по відношенню до минулого рівносильні тривозі за майбутнє і вірі в нього».

З митцями спілкувалася Юлія Цесаренко