Заява Президентові України В.Ющенку
Заява
З огляду на останні події навколо Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП), її студентів та співробітників, які спровоковані керівними кадрами Соціалістичної партії України, що обіймають сьогодні посади міністра освіти (С.Ніколаєнко) та міністра внутрішніх справ (Ю.Луценко), вимушений повідомити про наступне.
В 1997 році до мене, президента МАУП Щокіна Георгія Васильовича, звернувся в моєму службовому кабінеті по вул. Фрометівська, 2 (Київ) тодішній заступник міністра науки України Юрій Луценко з пропозицією придбати за помірну ціну всі будинки Центрів науково-технічної та економічної інформації, які знаходились на балансі Міннауки України. Я запросив до свого кабінету тодішнього ректора МАУП Ярового Володимира Ілліча і подальша розмова з Луценком відбувалася в його присутності. На наше роз’яснення Луценку про те, що в Академії не може бути таких великих коштів, він пообіцяв такі кошти надати (мова йшла про кілька мільйонів гривень) за рахунок державного інноваційного фонду. Оскільки Луценко займав відповідальну державну посаду, був впевнений в отриманні цього «гранту», а наш навчальний заклад дійсно потребував нових приміщень, то ми з ректором, безумовно, погодились.
Луценко запропонував для підготовки всіх необхідних документів найняти до нас на тимчасову роботу його доброго знайомого і фахівця у таких справах громадянина Олександра Володимировича Мулика, дружина якого Лариса Євгенівна Мулик обіймала посаду керівника Рівненського підрозділу МАУП (Луценко, як з’ясувалося, родом саме з Рівного). Ми з ректором погодились і О.Мулик працював над цим проектом деякий час безпосередньо в МАУП. Через один – півтора місяця, коли документи О.Муликом були майже підготовлені Ю.Луценко передав нам з ректором свою умову – він надасть цей грант (або кредит), якщо ми повернемо йому особисто 20% від отриманих коштів (тобто йшлося про кілька сот тисяч гривень). Ми з ректором відповіли, що Академія працює прозоро, всі фінансові операції ведуться під наглядом податкової служби і про ніяке незаконне вилучення кількох сотень тисяч гривень (!) не може бути й мови.
Луценко нічого на це не відповів, але О.Мулик скоро припинив свою роботу над «грантом», пояснивши, що нічого поки не виходить та повернувся до себе в Рівне. З Луценком я ніколи більше не бачився, а в правоохоронні органи йти було ні з чим, оскільки пропозиції Луценко були, зрозуміло, усними. Згадав я Луценка лише тоді, коли він почав часто з’являтися по телевізору.
Наступний контакт (по телефону) з Луценком відбувся у мене вже весною 2005 року, коли він вже був призначений міністром внутрішніх справ. Йшлося про наступне: перевіркою Рівненської філії МАУП, директором якої в той час була згадувана вже Лариса Мулик, з’ясувалося, що нею була створена навчальна група з двох осіб, в яку входили чоловік Мулик (той самий, що готував документи на грант) та сам Луценко. При цьому перевірка дійшла висновку, що студенти-заочники О.Мулик і Ю.Луценко, скоріше за все, проходили навчання лише по документах та отримали дипломи за спеціальністю «Фінанси» (післядипломна освіта). Директор Рівненської філії Л.Мулик була звільнена, але за неї вступився і її чоловік і міністр внутрішніх справ Ю.Луценко.
Луценко зателефонував мені особисто і погрожуючи став брехати про те, що у нього, мовляв, є відеозаписи, на яких начебто засвідчено, що директор служби безпеки МАУП Михайло Миколайович Котляр вимагав від директора Рівненської філії за моїм дорученням «компромат» про навчання Луценка. Я відповів міністру Луценку, що якщо в нього дійсно є якісь свідчення про правопорушення, то треба діяти відповідно до закону, а мене залякувати нічого. Після цього Луценко пом’якшав та почав говорити якісь загальні фрази на кшталт «треба жити дружньо» та пообіцяв негайно передати мені згадувані ним «відеозаписи», які я протягом року так і не одержав.
Після відомого конфлікту між МАУП та Міносвіти на чолі з однопартійцем Луценка Ніколаєнком на нашу Академію з боку МВС почався адміністративний тиск із задіянням співробітників Департаменту по боротьбі з економічною злочинністю. Цей тиск, за зізнанням самих міліціонерів, здійснює саме міністр Луценко, поведінка якого, на мій погляд, є неадекватною та має ознаки злочинної. Оскільки дії міністра внутрішніх справ Ю.Луценка стають вкрай загрозливими для суспільства, прошу провести відповідні заходи щодо розслідування його діяльності на державних посадах.