Меню

Життя після життя: що залишиться?

01 Липня 2016 12:01

Сьогодні кожен з нас зайнятий своїми насущними проблемами – навчанням, роботою, наукою, політикою, створенням сім'ї та іншими рутинними справами. І ніхто з нас не замислюється про те, що в суєті проблем кожен з нас, нехай по-своєму, творить історію. Бо саме такими повсякденними турботами, хочемо ми того чи ні, ми будуємо дорогу в невідомість, кожен на свій лад, кожен по камінчику, але будуємо. При цьому ніхто не замислюється про те, а що ж чекає нас в майбутньому, що ж далі?

Відкрийте будь-який тлумачний словник російської мови, знайдіть слово «майбутнє» і спробуйте зрозуміти, що ж це таке: пояснення цього поняття або дуже коротким, або не буде взагалі. Виходить, що нікому пояснити нам, простим грішним, що нас чекає попереду, чи не марно все, що ми робимо, чи завжди ми йдемо в ногу з прогресом?

Яким буде людина через років десять? Через півстоліття? Сто років? Тисячоліття? Яким він буде людина майбутнього? Збережеться чи «Homo sapiens» як вид взагалі?

Людська цивілізація найбільше цінує розум. Пишаючись здобутками свого розуму, люди уявили себе господарями Всесвіту, втративши при цьому свою близькість до матінки-природи. Люди перестали розуміти себе навколишній світ.

На думку Ейнштейна, технічний прогрес — це сокира в руках злочинця. Екологічна криза розвинувся настільки глибоко, що природа вже не в змозі відновлювати порушене людиною порушену рівновагу.

Людині зазвичай не вистачає сміливості зачіпати тему безсмертя, навіть у формі прогнозу, хіба що це зазвичай роблять письменники-фантасти.

Що буде причиною смерті через сто років? Це питання прямо пов'язаний з революцією, яка відбувається в біотехнологічних науках. Наприклад, керівник міжнародного дослідницького проекту HGP — The Human Genome Project вважає, що в наступному столітті, завдяки розвитку регенеративної медицини, тіло людини вже зможе існувати досить довго. Такі смертельні сьогодні хвороби, як рак, хвороба серця, Альцгеймера та інші, залишаться лише в далеких спогадах.

Багато хто вважає, що основною проблемою людства є смертність. І людський мозок настільки розвинений, що вже здатний на самоспоглядання. Вчені впевнені, що клітинний матеріал — «будівельний» матеріал, з якого побудовано людське тіло, повинен зношуватися, і, незважаючи на успіхи в лікуванні раку і серцевих хвороб, більше ста двадцяти років людина не проживе ніколи. Однак є й такі науковці, які говорять з точки зору біотехнологій: медицина зможе розширити сьогоднішні кордони життя.

Згідно з прогнозами вчених, у проміжку між 2050, 2100 роками медицина буде розвинена настільки, що люди будуть мати можливість через кожні десять років отримувати певну кількість своїх материнських клітин, які будуть здатні відновлювати різні людські органи.

А що стане з людською душею, з людським розумом, коли людина помре? Нехай навіть якщо в майбутньому це смерть буде наступати через сто років, двісті.

Душа – невидимий оку «орган» людського організму. Куди тільки не поміщають душу різні народи – в п'яти, в голову, в печінку, в живіт... Вона існує у кожного живого організму, навіть у рослин і тварин. Душа має здатність «хворіти», виявляється низькою або щедрою, буває навстіж, за нею не буває ні гроша, її не чаят в самому улюбленому. І в самому кінці – фінальному відрізку життєвого шляху її — віддають Богові.

Людина ніколи не помічає того, як часто він вимовляє це воістину дивовижне слово «душа». Але що воно означає? А може це життєва невидима енергія або нашу свідомість? А якщо це якась матеріальна субстанція, яку можна навіть зважити – адже з недавнього часу це намагаються довести багато вчених – біоенергетики, медики, фізики?

У те, що душа існує, не сумнівається ніхто. Про це знали вже стародавні єгиптяни, які вірять у реінкарнацію, буддисти, закликають до зречення від земного, християни, вірять в святий дух. І оскільки душа нерозривно була пов'язана з релігією, то войовничі матеріалісти починаючи з початку двадцятого століття намагалися начисто перекреслити її існування, проте сьогоднішня наука, її глибокі наукові дослідження у сфері субатомних частинок і свідомості довела, що всесвіт – це не тільки матеріальне прояв.

Так що ж все-таки відбувається з душею після смерті людини?


В кінці 90-х років минулого століття весь світ був захоплений сенсаційною новиною про наукової доведеності того, що душа матеріальна. Лайэл Уотсон в одній з американських лабораторій провів дуже дивне дослідження: він зважував вмираючих на дуже точних вагах, сконструйованих по спеціальному кресленням. Однак найцікавіше полягало в тому, що після смерті людське тіло відразу ж ставало легше на кілька грамів – від 2,5 до 6,5. Такі ж досліди проводив і наш співвітчизник – Мстислав Мірошников, доктор технічних наук.

За словами голови Асоціації російських онкопсихологов, доктора медичних наук, почесного доктора університету Ессекса Андрія Гнєздилова, стан смерті фіксується тоді, коли припиняється робота мозку і серця. Однак, на його думку, смерть – це не руйнування людської особистості, не кінець. Це зміна стану людської свідомості після того, як закінчиться земне існування людини.

Те, що тіло людини не є його власністю, а лише оболонкою, доводять розповіді багатьох людей, що побували в стані клінічної смерті. Однак мало хто в це вірять, вважаючи їх галюцинаціями.

У 1973 році в лабораторії НАСА з космічного корабля «Скайлеб» надійшло повідомлення, яке шокувало всіх. Астронавти в жаху передавали, що бачили «ат, що знаходиться в самому глибинному ділянці Сонця». Проте пізніше НАСА початок спростовувати повідомлення про це несподіваний інцидент, але науковому журналу «Уорлд Сайенс» все ж вдалося з'ясувати правду, яку американський уряд так ретельно приховував.

Виявляється, астронавти, які досліджували гелеві спалахи на Сонці, були свідками величезного вибуху, коли з глибини світила раптом вирвався стовп гелію, висота стовпа була досить значною. Все сталося, як і попередні дослідження, фіксувалося на плівку спектрогелиографа. І раптом астронавти побачили щось, що змусило їх запам'ятати на все життя: протягом деякого часу – трохи більше хвилини – на поверхні гелиевого стовпа були відображені мільйони людських осіб, на яких була зображена страшна мука, випробовуване від катування вогнем... Першою реакцією астронавтів було невіра в те, що відбувається, однак ці особи були видні настільки виразно, що їх так чітко зняла плівка, що сумнівів не залишалося: це було Пекло...

Є й інший цікавий факт. Багато незалежні від НАСА експерти стверджують, що є людина, який побував у раю. Його звуть Чарльз Гинсон.

У 1991 році у води Атлантичного океану впала і була зафіксована приладами капсула американського літального апарату з астронавтом Гинсоном, якого запустили на цьому апараті в космос в 1963 році. 28 років про нього не було відомо нічого, його вважали зниклим безвісти. Нічого про те, як він повернувся назад, невідомо. НАСА не надає жодної офіційної версії. Сам же Гинсон фізично абсолютно здоровий, проте психічно не зовсім нормальний і дезорієнтований у часі. Експерти вважають, що благополучне повернення Гинсона на землю означає тільки одне: він побував саме в раю, а не в пеклі і не в руках інопланетян.

Що ж виживає після смерті людини?

Доказів того, що розум, як і душа, виживають, надається досить багато. Проте чи так це насправді? І що таке розум, яка його природа?

Матеріалісти, які вважають, що Всесвіт складається з матерії, тобто з неживих атомів, вважають, що людський розум, а саме людина є розумною істотою, в ході якого досі незвіданого процесу виникає головного мозку, конкретніше, його матерії. А з цього випливає, що розум повинен загинути в той момент, коли людський мозок припинить своє існування, тобто людина помре.

Інше, не менш прозаїчне пояснення полягає в наступному: якщо б розум і душа після смерті виживали, то багато людей, життя яких у цьому світі не зовсім влаштовує, стали б шукати своє щастя в інших місцях.

Однак чим же тоді пояснити те, що багато з тих, хто втратив близьку собі людину, дуже часто розповідають про те, що спілкувалися з ними. Відомий англійський містик і поет Вільям Блейк в свій час ілюстрував свої вірші гравюрами, які теж сам виготовляв. Однак процес гравіювання у той час коштував дуже дорого, і пошуки Блейка знайти більш дешеву заміну гравюрі ні до чого не приводили. Проте одного разу уві сні до Блейку з'явився його рідний брат, який помер у двадцятирічному віці, і повідав йому про мистецтво літографії. В результаті Блейк з жебрака поета перетворився в заможної людини, т. к. це відкриття стало сенсацією в історії гравюри.

Завдяки розвивається семимильними кроками генної інженерії стало можливим вирощування органів людського організму, з чого випливає, що в кінці тунелю з'явився, нарешті, фантом безсмертя. А що залишиться з людиною в його безсмертя – душа чи розум, повинен вирішувати сам чоловік.

І буде людина майбутнього схожий на теперішній «Homo sapiens», а може перетвориться в «Nano sapiens», створений у результаті розвитку нанотехнологій за образом і подобою робота, що не має ні душі, ні розуму.

Поділитися посиланням: